Назва книжки Ірини Шувалової «каміньсадліс» натякає на те, що різні субстанції в ній, як у реторті алхіміка, зливаються одна з одною, утворюючи щось нове. Люди у віршах збірки розпадаються на елементи, а світ речей несподівано озивається людськими голосами. Усуваючи пробіли не лише між словами, а й між речами, авторка досліджує феномен пам’яті на її найглибших, найорганічніших рівнях, де рідні й чужі сплітаються кровоносними системами, як дерева корінням. Це книжка про належність — часові, місцю та людям — і про неспроможність остаточно визначити себе жодною із цих належностей.
Плинний світ віршів Шувалової доповнюють і віддзеркалюють колажі Вікторії Черняхівської, зроблені на основі фото з родинного архіву поетки.
єКнига
Нацкешбек
Котолог
