Вони приходять убивати: більшість — за гроші, хтось —  за «імперську ідею», хтось — щоб вибратися нарешті з тюряги, а дехто просто тому, що так наказав місцевий фюрер. Вони прикривають свою ницість і мерзенні злочини символами, які їм самим здаються великими — пушкін, балєт бальшого тєатра, тєльняшка вдв і руская православная церковь… Втім, їхня глибинна сутність, їхня інтимна анатомія значно складніша чи, власне, простіша. Вони — безхребетні, настільки просяклі продуктами напіврозпаду тоталітарної імперії, що майже втратили людську подобу. Натомість перед нами, немов у божевільному мареві, проходять процесією «Самовар-самоходка», «Дуелянт-реваншист», «Перекотиполе», що свастикою котиться світом і зупиниться лише там, де впреться у власну смерть. Саме таким постає рашизм у візуальних рефлексіях Віталія Кравця, в серії, що народилася під час повітряних тривог у перші дні повномасштабного вторгнення як своєрідне особисте психологічне укриття, однак переросла у щось більше — у спробу впіймати й виразити у наших ворогах те, що не вкладається в слова, а отже, може бути висловлене тільки образами.

Серія робіт Віталія доповнена текстами відомого українського художника Олекси Манна та інтелектуала, поета і перекладача Андрія Бондаря, що робить це видання унікальним артефактом українського культурного ландшафту періоду великої війни.