«Волоцюги дгарми» (1958) — один із найзнаковіших напівавтобіографічних романів Джека Керуака (1922—1969), «короля бітників», легенди мистецького андеграунду й визнаного класика світової літератури.
Це бурхливе життя американської богеми 1950-х років, шалені вечірки й вибухові поетичні читання, гарячий пил автостопу й холод товарних вагонів, духовні поневіряння, дзен-буддизм і єднання з природою, виснажливі мандрівки до гірських вершин і самотні ночівлі серед пустелі. Особиста історія митця, якого роздирають протиріччя: прагнення до усамітнення й принади богемного життя, пошуки дзену й християнського бога. Ритмічна «спонтанна проза» Керуака наскрізь просякнута музикою.
Це не лише голос усього «розбитого покоління», а й суцільна джазова імпровізація на папері. Несамовитий бібоп, записаний словами.
