Три Драми

RDT оцінка
8.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
170 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
170 грн
1
Про товар
Код товару
209323
Палітурка
Мова
Українська
Ілюстрації
Рік видання
Перекладач
Мар'яна Климець
Формат (мм)
210 x 150
ISBN
9786175530603
Опис

Симона Семенич — сучасна словенська театральна діячка і драматург, лауреатка словенських літературних і театральних премій. Її п’єси ставилися на сценах театрів Швеції, Норвегії, Словаччини, Болгарії, Ізраїлю, США, Австрії, Албанії, Сербії, перекладені італійською, хорватською й угорською мовами. Самобутній та оригінальний голос авторки ставить під сумнів загальноприйняті ієрархічні правила — і мовні, і суспільні, і правові; її письмо відображає весь спектр життєвих явищ у їхньому різноманітті.

У цю книгу ввійшло три тексти: «Тисяча дев’ятсот вісімдесят перший» (п’єса вперше поставлена у 2013 р.), «Сім куховарок, чотири солдати і три софії» (2015; премія ім. Славка Ґрума за найкращий драматичний твір) та «Ми, європейські трупи» (2016).

Враження читачів
RDT оцінка
8.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
Експерт Readeat
8
15.05.2025
Після таких драм не буде страшний жоден трилер чи горор. Звичайне життя набагато страшніше. Воно страшне не стільки жахіттями, скільки безвихіддю. і в нас немає підстав не вірити цій словенській авторці.

Про що? До книги увійшло три твори, просякнуті депресивними настроями від розпачу та зневіри. Читається нелегко, але ці теми актуальні і для нас. Тому — стисло опишу.

"1981" - ми повертаємося у цей рік, де перед нами постають різні діти чи молоді люди зі своїми тогочасними проблемами — вступ у піонери, зрада дівчини, дорослішання та спілкування з батьком і братом. Ці герої пов'язані між собою, але не лише проживанням в одному містечку. Кожен з них кілька разів за день потрапить у майбутнє, у своє постаріле тіло. І вони зрозуміють, що проблеми 1981 року ніщо у порівнянні з цілим життям, життям, сповненим втрат.

"Сім куховарок..." - для мене філософська притча, де пояснюється, що людське життя — це коловорот воєн, втрат, убивств заради якоїсь незрозумілої мети. А ці кухарки, як Мойри, дивляться на усе це, коментують і ... готують їжу для тих, хто вцілів. Окремою проблемою постає доля жінок в оцій суворій дійсності.

Щодо "Ми, європейські мерці" можу сказати лише одне: я теж згідна, що ми живемо в лайні:

"іще один драматичний персонаж явно діє конферансьє на нерви
бо він хотів би спокійно закінчити свою третю репліку, тобто ту, яка констатує, що ми плаваємо в лайні
він хотів би встановити з нами контакт
візуальний
мисленнєвий
енергетичний
бо він хотів би бути на сто відсотків упевнений, що навіть останньому дурню серед нас кришталево ясно, що ми плаваємо в лайні"

Увесь наш світ — театр. І такі п'єси могли бути написані та поставлені лише в нашому світі. Не на театральній сцені, бо за ало культури, забагато лайна. А хочеться Добра і Миру.