Пилип Загреба намагається керувати своїм господарством, але не може впоратись із власними дітьми. Дочки хочуть побратись проти його волі, сини відверто дурять. В хаті казна-що, а від світу Загреба давно відстав і не цікавиться ним.
Спокій йому дають лише спогади про те, яким життям він, молодий козак, жив колись. А проте жити треба, от він, полковник Війська Чорноморського, і намагається. Попри те, що не приймає русифікацію, відхід від традицій, відмову від свого, добре знайомого. Він хоче балансувати, але чи можна зберегти себе, якщо не боронити своє і миритися з чужим — оцю проблему досліджує Василь Мова.
«Старе гніздо» датоване кінцем ХІХ століття, але побачило світ аж 1907 року, після смерті автора. Майже забутий сьогодні твір передруковується з невеликими виправленнями.
