По той бік сонця. Історія однієї самотності

"Це був повний абсурд, але я навіть пишалася тим, що мене поклали в закрите відділення. Я — божевільна. Нарешті це підтвердили офіційно. І тоді я вирішила, що не буду цього приховувати".

Я трохи побоювалась цієї книги, тому що занурюватись в темряву душі іншої людини, коли у тебе самої періодично гасне твій внутрішній ліхтар, трохи лячно😌
Та все ж наважилась і не жалкую.

🌸Певні аспекти цієї історії є автобіографічними. Авторка відкрито говорить про свій досвід ментальних проблем, який спонукав її на створення книги.

🌸Це історія молодої жінки, яка, перебуваючи на межі нервового зриву, на два місяці добровільно опиняється в Центрі для душевнохворих у Німеччині. Причому два тижні з цього терміну - це перебування у закритому відділенні.

Разом з героїнею ми проходимо весь її непростих шлях, починаючи від приймального відділення. Спостерігаємо за процесом лікування аж до виписки.

Оповідь ведеться від першої особи. Героїня щиро та емоційно ділиться своїми страхами, переживаннями, деталями свого особистого життя, занурюється в травматичне минуле.

І ми з подивом виявляємо, як під впливом життєвих обставин легко опинитися "по той бік сонця", зійти з колії, втратити орієнтири і опинитися у пастці нестерпного болю, відчайдушного прагнення зникнути з цього байдужого світу.

🌸Героїня намагається розібратися в причинах свого емоційного стану, пізнати себе, зрозуміти, хто вона насправді, чого прагне від життя, прийняти себе і своє минуле, зцілитися від душевного болю і повернути собі втрачену впевненість та відчуття власної цінності.

Вона постає перед вибором: потонути у власній темряві, піддатись відчаю чи віднайти в собі сили, взяти відповідальність за своє життя та боротися за одужання.

🌸Перед кожним розділом книги є цитати відомих письменників з інших літературних творів, які служать епіграфом та налаштовують читача на певну емоційну хвилю.
Деякі рядки були без підпису автора, але вони настільки емоційні, неймовірно проникливі, болючі, що я припускаю, що їх автором є сама Ксенія Фукс.

🌸Своїм глибоким, багатогранним твором авторка намагається донести важливість розуміння, підтримки з боку суспільства людей, які не вписуються у рамки "нормальності".

Попри те, що це емоційно важкий твір, у ньому все ж є місце для світлої віри та відчайдушної надії на повернення до звичайного життя, сповненого радості та любові 🙏

🌸"Ненавиджу День народження: ти стала на рік старшою, а самореалізація так і залишилася чимось далеким — майже захмарним."

🌸"...наша психіка тримається на чотирьох опорах: родина, друзі, робота та особисте життя. Відсутність хоча б однієї з них загрожує успішній життєдіяльності".

книга-сповідь про психіатричні захворювання та проблеми сприйняття суспільством людей, котрі опинились в психіатричних лікарнях.

історія починається того ранку, коли оповідачка збирається, щоб вирушити до, як вона каже, «будинку для ненормальних».
а далі описи життя в клініці, діагностика, бесіди з лікарями, внутрішні правила і розпорядок дня, нові знайомі, нескінченне куріння на балкончику.

багато рефлексії, копирсання і перебирання, намагання не лише знайти відповіді, а й поставити правильні запитання.
згадується війна у рідному місті героїні.💔

про те, що відбувається за зачиненими дверима лікарні.
різні пацієнти, умови, правила, дозволи - багато внутрішніх нюансів зображено в цій книзі.

розвіює певні стереотипи, які існують навколо людей з психічними розладами, про те, що звертатися до психолога по допомогу-сором і ганьба, а депресія- не хвороба, а вигадка.

ні. звернутися по допомогу ніколи не соромно, а депресія- не вигадка, а хвороба і психічний розлад.
так важливо почати відкрито про це говорити, писати, слухати, допомагати..та поширювати.

згадуються багато цитати з книг «Під скляним ковпаком» Сильвія Плат і «Колекціонер» Джон Фаулз. (захотілось їх прочитати)

важка, але така важлива і потрібна історія.
показує як героїня знаходить свій шлях, те як воно, коли ти там, по той бік сонця.❤️‍🩹