Це дуже тепла й домашня книжка. Вона про сім’ю, про любов, про спогади, які чіпляють сильніше, ніж здається. Іноді текст простий, але саме в цьому його сила — він справжній. У мене були моменти, коли ...читати далі →
Дуже тепла історія про бабусю сповнену життєвої мудрості, їй аж 90 років, виховує двох дуже активних онучків, які ну просто жодної секунди не можуть всидіти на місці і весь час "зносять хату", роблять...читати далі →
Це не просто книга — це обійми в текстовому форматі! ? Кожна сторінка сповнена такою щирістю і теплом, що неможливо не закохатися. Чудові ілюстрації, якісний друк, продуманий дизайн — все працює на ст...читати далі →
Люди так по-різному реагували на цю книгу, що я дуже хотіла її прочитати. Я взагалі люблю книги, написані від імені бабусь, бо вони зазвичай сповнені гумором, бо хто ж інакше читатиме ці історії?)) П...читати далі →
Історія занурює в спогади. Всі ми згадуємо про бабусь, як вони нам обіймали.
Душевна і тепла історія бабусі Стефанії, яка виховує онуків, ділиться спогадами і, виявляється, не завжди була старенькою бабусею. Дуже ностальгічна і затишна книжка. Як мені згадувалася літня кухня і...читати далі →
Знайомтеся — бабуся Стефанія, їй дев’яносто років, і вона сама виховує двох своїх онуків. А вони — її. Зі сміхом, зі сльозами, з купою питань про життя і навіть про плани бабусі після смерті.
Бабуся, виявляється, не завжди була бабусею. Колись вона була Стефцею, яку ледь не вивезли німці під час окупації, а потім — Стефанією Петрівною на роботі своєї мрії, а тоді — закоханою Стефою, що несподівано стала вдовою.
Онучата — Лежко та Ринка — вони ж курдуплі, які не тікають від халеп, а охоче в них влазять. Бо звідти їх завжди врятує бабусина любов або шпарина під ліжком. А після того — все одно бабусині обійми, найсвятіше, що є між бабцею та онуками. Це їхній знак любові, знак турботи, це там, де можна сховатися від смутку і страхів, де можна зігрітись. Це знак прощення — коли його просять онучки і коли його просить бабуся.
Нацкешбек
Котолог
