Якою можна побачити Україну з вікна приміської електрички? Павло Стех здійснив мандрівку по периметру країни, задокументувавши реальність, у якій переплелись анекдоти про радянщину, контрабанда, горілка з томатним соком, галасливі діти, таксисти, панки, популярні пісні з 1990-х і, звісно, іржа як складник ландшафту приміських станцій, що тонкими нитками зшивають країну вздовж і впоперек. Останній розділ він дописав уже 2024 року в складі Сил оборони: як стрибок в останній вагон, повернення в Авдіївку, крайню точку безтурботної мандрівки п’ятирічної давнини.
Занурення в галасливе неспокійне життя електричок, цих гетто на колесах, та приміських вокзалів, де немає цензури й умовностей, — це спосіб зрозуміти й прийняти внутрішні ритми країни.
«Насправді люблять Україну не люди з вишиванками та булавами, а такі, як Стех, який в іржавих електричках знаходить аргументи, “чому я звідси не поїду”. Перечитую і щоразу помічаю нове. Улюблена українська книжка нонфікшн. Про справжнє, без показухи», — Артем Чапай, письменник, військовослужбовець
Котолог
