Лінія фронту — не просто позначка на мапі бойових дій. Це чиїсь знищені домівки, в які вже ніхто й ніколи не зможе повернутися, розстріляні рідні вулиці, по яких колись бігали, граючись, дітлахи. Це міста, містечка й селища, в яких вирувало життя. Дементіївка — лиш одне з таких сіл у Харківській області. Як під час Другої світової, так і під час повномасштабного вторгнення росії в Україну, за нього точилися важкі бої, адже село має стратегічне значення: розташоване на пагорбі менш ніж за 10 кілометрів від кордону, воно дозволяє контролювати Харківське шосе, а це — прямий шлях до міста, загроза окупації та постійних обстрілів. І хоча ЗСУ двічі відкидали ворога з села в 2022 році, і зараз воно має статус деокупованого, але Дементіївка досі страждає від обстрілів і перебуває в зоні ризику, адже за лічені кілометри точаться бої в районі населених пунктів Липці, Глибоке, Стрілеча. Історія бойових дій, описана в цій книжці, є дуже важливою не лише для пам’яті поколінь й уславлення подвигу наших захисників — вона потрібна нам зараз, щоб знати місцеві особливості, розуміти ризики й не допускати нових помилок, коли ворог не полишає спроб знову просунутися на лінії фронту й одне за одним продовжує знищувати рідні для когось села.
Сім днів українського пекла
Автор
Олександр Денисюк
Опис
Враження читачів
Ця книга про 7 днів, про бойове завдання, яке тривало не так багато, а наче вічність.
Читати книгу було важко, моментами було й смішно, бо автор не втратив гумору навіть в такий важкий час. Іноді читати було неймовірно боляче, наче розривало зсередини, особливо коли щойно, дві сторінки тому, людина була, а тепер залишилась лиш згадка, фото та пустка... За кожним таким "зникненням" справжня людина, герой, воїн... А про скількох ми не дізнаємось 💔
Дуже щиро автор розповідає про події, які відбулись в його житті з 24.02. Він не прикрашає і не хвалить там, де цього бути не має, говорить як є і це підкупає, тримає увагу.
В майбутньому такі історії стануть цінним свідченням подій нашого життя, того, що спіткало нашу країну, а ще пам'яттю про тих, хто героїчно захищав кожен клаптик землі, кожне життя, ціною власних здоров'я, сил, життів 🥺
Я не можу радити цю книгу, вона точно болісна і тригерна, але при цьому, я щиро хочу, щоб багато наших співвітчизників її прочитали і не лише її, а й інші книги-свідчення.
Це певно буде один з найкоротших відгуків, але я не хочу "лити воду" про цю історію. Коротко, відверто і з відкритим серцем, так само як написана книга "Сім днів українського пекла".
Читати книгу було важко, моментами було й смішно, бо автор не втратив гумору навіть в такий важкий час. Іноді читати було неймовірно боляче, наче розривало зсередини, особливо коли щойно, дві сторінки тому, людина була, а тепер залишилась лиш згадка, фото та пустка... За кожним таким "зникненням" справжня людина, герой, воїн... А про скількох ми не дізнаємось 💔
Дуже щиро автор розповідає про події, які відбулись в його житті з 24.02. Він не прикрашає і не хвалить там, де цього бути не має, говорить як є і це підкупає, тримає увагу.
В майбутньому такі історії стануть цінним свідченням подій нашого життя, того, що спіткало нашу країну, а ще пам'яттю про тих, хто героїчно захищав кожен клаптик землі, кожне життя, ціною власних здоров'я, сил, життів 🥺
Я не можу радити цю книгу, вона точно болісна і тригерна, але при цьому, я щиро хочу, щоб багато наших співвітчизників її прочитали і не лише її, а й інші книги-свідчення.
Це певно буде один з найкоротших відгуків, але я не хочу "лити воду" про цю історію. Коротко, відверто і з відкритим серцем, так само як написана книга "Сім днів українського пекла".