Олександр Денисюк

Ця книга про 7 днів, про бойове завдання, яке тривало не так багато, а наче вічність.
Читати книгу було важко, моментами було й смішно, бо автор не втратив гумору навіть в такий важкий час. Іноді читати було неймовірно боляче, наче розривало зсередини, особливо коли щойно, дві сторінки тому, людина була, а тепер залишилась лиш згадка, фото та пустка... За кожним таким "зникненням" справжня людина, герой, воїн... А про скількох ми не дізнаємось 💔

Дуже щиро автор розповідає про події, які відбулись в його житті з 24.02. Він не прикрашає і не хвалить там, де цього бути не має, говорить як є і це підкупає, тримає увагу.

В майбутньому такі історії стануть цінним свідченням подій нашого життя, того, що спіткало нашу країну, а ще пам'яттю про тих, хто героїчно захищав кожен клаптик землі, кожне життя, ціною власних здоров'я, сил, життів 🥺

Я не можу радити цю книгу, вона точно болісна і тригерна, але при цьому, я щиро хочу, щоб багато наших співвітчизників її прочитали і не лише її, а й інші книги-свідчення.

Це певно буде один з найкоротших відгуків, але я не хочу "лити воду" про цю історію. Коротко, відверто і з відкритим серцем, так само як написана книга "Сім днів українського пекла".