Стовпи землі

життя - як собор. будуєш його, будуєш, а у тебе то камені віджали, то робітників переманили 🗿

"Стовпи землі" - це тисяча сторінок про те, як у Середньовічній Англії будували церкву. центральною ідеєю автор зробив конфлікт світоглядів: одні герої прагнуть створити щось більше за своє життя, інші ж їм заважають, бо топлять за комфорт та задоволення в моменті.

у мене були великі очікування від цієї книги, але, на моє здивування, я дещо розчарувалась. спробую розкласти, чому:

🕶 структура книги не змінюється і в певний момент стає передбачуваною. всі події циклічні: хороші персонажі роблять хороше, приходять погані і все псують, хороші відбиваються і потім все по новій.
🕶 поділ персонажів на хороших і поганих занадто чіткий. неоднозначних героїв лише парочка, решта передбачувані у своїх вчинках, бо ми розуміємо, до якого табору вони відносяться.
🕶 все це робить "Стовпи" більше схожими на казку, а не на історичний роман. тебе ніби вчать, що боротись зі злом складно, але якщо ти будеш чесним, добрим і слухатись маму, то все буде добре.
🕶 мені не вистачило атмосфери власне Середньовіччя. от наче і є тут відповідна архітектура, одяг та їжа, але загальне враження від епохи все одно слабеньке. можливо через те, що автор багатьом жертвує заради свого формату казки. наприклад, мені смішно з того, що з усього Середньовіччя в книзі є лише один персонаж з неідеальною шкірою (і звісно ж це одна з антагоністок 🤫 ).
🕶 а ще не вистачило глибини характерів та ідей. "Стовпи" фактично не ставлять читачу складні питання, яких на ці 1000 сторінок можна було вигадати безліч.

загалом "Стовпи" - цікава відпочивальна книга, але я не знайшла в ній для себе чогось цінного. якщо "Ніколи" цього ж автора я була готова радити, то стосовно "Стовпів" навіть не знаю. мабуть, якщо ви не такі душні і вимогливі, як я, і не проти почитати цеглину про боротьбу добра і зла, силу кохання і політично-церковні інтриги, то все буде ок))

Ця книга товстунець вартує кожної вашої хвилини, читайте і проживайте з героями захоплюючі історії, дуже раджу. Дякую РМ за такі твори.

Читала цю книгу з дівчатами з книжкового клубу. Об'єм великий, місцями трапляються великі описи собору. Але історія тримає напругу до кінця. Персонажі з різними характерами, тож інколи бажаєш смерті як не одному герою, так іншому, після того що вони чудять. Чекаю на продовження. Книга вартує витраченого на неї часу.