Ця книга для тих, хто задовбався. Вона допоможе бачити сенси в простих речах, ловити моменти та радіти життю. Героїня, вона ж авторка серії історій – головна редакторка локального українського журналу Анна Нечіпуренко. Пише легкі, самоіронічні, емоційні есеї, що надихають. Колись її закривали в кімнаті, сварили, мотивували і випускали тільки тоді, коли народжувала неперевершені тексти. Вона вийшла з тієї кімнати іншою людиною.
Книга про життя звичайної жінки, яка першою за чоловіка і трьох своїх дітей намагається зайняти ванну зранку, вивчає, що таке піпідастр, входить до секретної спільноти «Жінки за передноворічне генеральне прибирання», хоче прив’язати своїх дітей до батареї, бо так і їм тепліше, і їй спокійніше, а ще мріє зробити кафе їстівних спогадів.
Есе про те, як цінувати кожну мить, бути щирими у стосунках із рідними та з собою, мріяти, вірити в себе, читати, писати щоденники, їсти в ліжку, перестати бути довершеними. А ще про те, як витягнути себе з тривоги і згадати свою мрію, навіть коли навкруги велика війна.
