Правдива історія про те, як одна обіцянка врятувала сім'ю під час Голокосту

Хоч я й оповідачка, але ця історія не моя. Ця книга не про мене, а про тих, хто мене врятував. І хоч події відбуваються у маленькому містечку на заході України, основна думка всеосяжна — навіть у найтемніші часи людський дух перемагає відчай, а мужність долає страх.

Малка левін

Потужна і водночас зворушлива розповідь Малки Левін про власну матір ривку — рішучу і винахідливу жінку, яка пережила голокост і не втрачала надії, бо була потрібна своїм дітям.

Малці було три роки, коли німецькі окупанти вивезли її із сім'єю до гетто у місті Людмир (єврейська назва міста Володимир, Волинська область). Батько загинув під час першого нацистського нападу, але перед смертю встиг сказати Ривці: «Врятуй дітей». 

Попри розбите серце й постійний страх, вона виконала обіцянку. Ривка оберігала Малку та двох її старших братів протягом вісімнадцяти болісних місяців, коли вчинки нацистів і тих, хто перейшов на їх бік, ставали дедалі жорстокішими. 

Але поруч зі страхом і жахіттями гетто залишилось місце для добрих вчинків, що допомогли родині вижити: офіцер Вермахту, який врятував їх від розстрілу; польська кравчиня, що заховала братів у своїй крамниці; родина українських фермерів Якимчуків, які переховували сім'ю, коли солдати СС захопили ферму. Якимчуки викопали яму під коморою, де сім'я Малки переховувалася довгих дев’ять місяців, долаючи холод, голод і постійний страх бути викритими. 

Наприкінці війни, без домівки і грошей, Ривка знову зібралась із силами, щоб побудувати нове життя для себе та своїх дітей.

Чому варто прочитати книжку «Материнська відвага. Обіцянка, яка врятувала нас у Голокост»?

• Мемуари 84-річної Малки Левін про хоробрість, доброту, надію і боротьбу за життя під час Голокосту
• Написана як данина любові до матері — жінки, яка ніколи не втрачала надії, а також як подяка за доброту людям, які допомогли врятувати її родину.