Нові відгуки

Книга, яку водночас дуже легко і дуже непросто читати. Легко — бо вона чудово написана, Малка Левін хороша оповідачка. Непросто — бо вона про важкі випробування — про Голокост, про сімʼю, яка змогла вижити й стала голосом. ⠀ «Материнську відвагу» я прочитала за день. Це книга, яку варто читати всім. Малка Левін народилась в Україні в місті тоді ще Людмир. Тож події відбуваються на території наших земель. Там не було таборів, але були масові розстріли, під час яких вбили дуже багато євреїв. Серед них могла бути й родина Малки Левін. ⠀ Деякий час родина жила в гетто, а згодом тривалий час переховувалась у ямі: і взимку, і без денного сонця, в чотирьох у маленькому просторі, куди їм кидали печену картоплю, і то якщо пощастить. ⠀ Авторка розповідає про пережитий досвід своєї мами Рівки. Чоловіка вбили майже відразу, як прийшли німці. Як і багатьох інших її родичів. Тож жінка мусила всередині переживати втрату чоловіка, але дбати про трьох маленьких дітей та робити все, аби вони вижили. ⠀ Це книга, яка змусить сумувати й плакати; після якої буде тільки одне запитання: чому? Як автора книжки не знайшла відповідь на це запитання, так і я його не маю. Я вже не першу книгу про Голокост читаю, але і досі неймовірно захоплююсь людьми, які змогли пережити всі ці жахіття і, попри все, віднайти в собі сили жити й рухатися далі. ⠀ Автор книжки «Східно-Західна вулиця» Філіп Сендс сказав про ці мемуари так: «Ніщо так не вражає, як розповідь про пережитий досвід з перших вуст». Цілком розділяю його думку. ⠀ Однозначно раджу читати цю книгу, якщо ви готові до цього морально. Адже тема справді непроста і читати ці спогади неймовірно боляче.

Історія на реальних подіях, які розповідає сама авторка, про свою родину, яка жила в містечку Людмирі під час Другої світової 😢 Страшні події, про які розповіла авторка мені просто розірвали серце 💔. Фашисти знищували націю євреїв. Вони вбивали від малого до великого і закопували в трьох братських могилах. Детальність цих варварських дій мене просто вивертала😖 Пані Малка розповідає про гето, де вона трьохлітня з мамою, бабусею та двома старшими братиками виживали…однак не знали від чого помруть швидше, від СС чи голоду. Свавілля, яке влаштовували ССовці під час візитів в гето мене просто вбивало, а як я читала про цифри загиблих - ледь не плакала. З перших сторінок було невимовно боляче за єврейський народ, чому до них було таке відношення для мене залишилось загадкою. За що ? Не розумію.