Забуття. П'ять театральних монологів

Один із корифеїв сучасного грецького театру, письменник, перекладач, який відкрив для Еллади творчість В. Ґомбровича, Ж. Батая та М. Бланшо. П’єси Д. Димітріадиса називають «театром катастрофи», оскільки, занурюючись у глибини несвідомого, опрацьовуючи механізми травми і втрати, автор препарує ідею нормальності. Він прагне розвтілити концепт «людської природи», щоб глянути на те, що ховається під або за ним.

У п’яти театральних монологах автор говорить про п’ять концептів, кожен із яких окреслює сутність того, що ми називаємо «людиною».

У драмі «Insenso» Д. Димітріадис зосереджується на обсесивній жіночій сповіді, яка водночас є хронікою трансгресії сексуальності та дегуманізації, що для людини постає крахом самого буття. Збезчещена італійська графиня Лівія Серп’єрі з кінострічки Лукіно Вісконті «Почуття» полює на фантом колишнього коханця, який отруює її життя, щоб зрештою опинитися на згарищі Реальності, де напруга між жіночим/чоловічим, колективним/особистісним стає річчю цілком другорядною.