Ательє чаклунських капелюхів. Том 9

Ох, дев'ятий том це щось! Крутезний, цікавезний, пізнавальний, драматичний та інтригуючий 😍. 

Кіфлі з ученицями вирушили до Езлесту допомогти Таато і Нолноа з крамничкою на святі срібної ночі. В дорозі дівчата долучились до прозаїчних чаклунських обов'язків. А поміж тим хвалились власними винаходами і планами на свято.

А готуватися було до чого - навколо повно метушні і цікавинок: парад короля з лицарями, виступ членів ради магзахисту, куди не глянь - усюди чаклування й чари. Вироби й вигадки чаклунів несуть радість й веселощі. Тільки не раді магічного захисту, що мусить стежити за дотриманням законів використання магії.
 
За стінами замку, в котрих не діють жодні чари, цікавого теж не бракує. Чаклуни представили Лаґру - наступника мудреця дружби, обраного замість Енґенділя, котрий виявився недостойним цього титулу. Це спровокувало суперечки між королями й чаклунами про права й обов'язки і хто кому що винен і чим зобов'язаний 🙄. Аж мусив вдатись до своїх дипломатичних навичок сам острівний король Дінрельді, що править усіма п'ятьма королівствами й вищий за їхніх окремих правителів. Киці у нього приголомшливі 😺.

Міряння владою, обов'язками й повноваженнями навряд чи в когось викликатиме подив, але навряд чи віщує щось хороше. Але це не єдине, що затьмарило свято срібної ночі. Аґатту спіткало розчарування, а Коко гостро відчула біль від руйнування дитячих мрій через вимушену брехню про магію. Та найгірше те, що її й Таато шляхи перетнуться з тим, кого ще недавно вважали другом і понад усе прагнули допомогти. 

Поява Кустаса і його нових друзів з числа крислатих явно не віщує нічого хорошого 😳. Хлопець змінився до невпізнання не в кращу сторону… Але його промова про те, що магія - "це лише інструмент в руках людини" сильно резонує з моїми думками, висловленими у попередньому відгуку.

⚠️ Розділ 49 містить попередження про сцени сексуального аб'юзу.