Нові відгуки

Якщо ви довго не могли вирішити, з чого ж почати знайомство з манґою або в цілому жанром фентезі - не роздумуйте і беріться за цю історію. Якщо ж навпаки давно варитеся у подібних історіях - робіть те ж саме, бо це - справжній скарб. В першу чергу не можу промовчати про магічну систему в цій історії й те, наскільки ж гарно вона виглядає, як і мальовка самої манґи. Процес створення картини справді дуже схожий на магію: в обох випадках завдяки фарбам і чорнилам твої руки створюють щось нове, щось, чого досі у цьому світі ще не існувало. З кожною сторінкою дізнаєшся все більше про те, як усе працює, але навіть так ти не перестаєш чудуватися горам, що ширяють у повітрі. Як і сама Коко, головна героїня даної історії. Дівчинка з самого дитинства мріяла навчитися чаклувати й о диво, вона нарешті бачить, як це робиться. Перо в руці, папірець перед обличчям і - що ж таке, чому нічого ніколи не буває так просто! Першими ж успішними чарами її мати перетворюється на камінь, а чаклунський світ виявляється не таким радісним, як могло б здатися здалеку. Але про останнє вона дізнається згодом. Дівчатка з ательє, в яке потрапляє Коко, як і їхній вчитель Кіфлі, теж мають досить цікаві особистості. Проходить всього декілька днів, мить на самоті й вони вже демонструють, чому ж у магічному світі не варто залишати дітей без вчителя. У кожної є свої цілі, бажання і, можливо, деякі з цих цілей можуть здатися дещо наївними, але на те вони й діти, щоб боротися з суворою сірою реальністю дорослих. Сподіваюся, далі вони не потраплять в ще більші неприємності, хоча, скоріше за все так і буде... (А ще Аґатта потеплішає до Коко. Бо, моє ж ти сонечко, чому ти злишся, що Коко не вміє малювати відразу рівні печатки, коли сама вчилася цьому з самого дитинства ㅠ.ㅠ)

Неймовірно мила, гарно оформлена, було цікаво читати, а рецепти які🤤

Початок пригод по дитячому безпосередньої, вірної та доброї Коко, котра навчається магії у сподіванні виправити шкоду, що її ненароком заподіяла своїй матері через підступ злих чаклунів. Це манга про дорослішання, про складний вибір та неприємні рішення, котрі героїні та її друзям доводиться приймати у такому ще юному віці. Але часто рішення, котрі вони через юність приймають своїм гарячим серцем, а не холодною головою, виявляються правильними. Хоч і заводять іноді у складні ситуації. З плюсів хочеться згадати прекрасно змальованих персонажів. Вони тут аж ніяк не пласкі, кожен зі своїм власним, впізнаваним характером, мають властиві саме їм риси та поводяться відповідно ним. Відзначу також цікавий та гарно пропрацьований всесвіт й оригінальну систему магії. Поціновувачам манги “сейнен” надзвичайно рекомендую! Коко дуже мила, ви також в неї закохаєтеся) Моя оцінка - 10 з 10.

Дуже мила та тепла історія😍 Про пригоди дівчинки Коко, яка мріє бути чарівницею) Манґа затягує з перших сторінок і ти вже не помічаєш, як очікуєш продовження😌

Чудова історія, зібрала всі 10 частин. Це одна з перших манг, які я прочитала, і мені сподобалося! Обожнюю історії про магію і чаклунок. Було досить незвично, що вони чаклують за допомогою магічних чорнил, малюючи спеціальні символи. Цей магічний світ здався мені досить оригінальним, сповненим не тільки магії, а ще й незвичних істот і летючих каменів і цікавих випробувань.

Ох, дев'ятий том це щось! Крутезний, цікавезний, пізнавальний, драматичний та інтригуючий 😍.  Кіфлі з ученицями вирушили до Езлесту допомогти Таато і Нолноа з крамничкою на святі срібної ночі. В дорозі дівчата долучились до прозаїчних чаклунських обов'язків. А поміж тим хвалились власними винаходами і планами на свято. А готуватися було до чого - навколо повно метушні і цікавинок: парад короля з лицарями, виступ членів ради магзахисту, куди не глянь - усюди чаклування й чари. Вироби й вигадки чаклунів несуть радість й веселощі. Тільки не раді магічного захисту, що мусить стежити за дотриманням законів використання магії.   За стінами замку, в котрих не діють жодні чари, цікавого теж не бракує. Чаклуни представили Лаґру - наступника мудреця дружби, обраного замість Енґенділя, котрий виявився недостойним цього титулу. Це спровокувало суперечки між королями й чаклунами про права й обов'язки і хто кому що винен і чим зобов'язаний 🙄. Аж мусив вдатись до своїх дипломатичних навичок сам острівний король Дінрельді, що править усіма п'ятьма королівствами й вищий за їхніх окремих правителів. Киці у нього приголомшливі 😺. Міряння владою, обов'язками й повноваженнями навряд чи в когось викликатиме подив, але навряд чи віщує щось хороше. Але це не єдине, що затьмарило свято срібної ночі. Аґатту спіткало розчарування, а Коко гостро відчула біль від руйнування дитячих мрій через вимушену брехню про магію. Та найгірше те, що її й Таато шляхи перетнуться з тим, кого ще недавно вважали другом і понад усе прагнули допомогти.  Поява Кустаса і його нових друзів з числа крислатих явно не віщує нічого хорошого 😳. Хлопець змінився до невпізнання не в кращу сторону… Але його промова про те, що магія - "це лише інструмент в руках людини" сильно резонує з моїми думками, висловленими у попередньому відгуку. ⚠️ Розділ 49 містить попередження про сцени сексуального аб'юзу.

Увесь 8-ий том, по факту, присвячений фундаментальним питанням щодо магії. Які її справжні можливості й обмеження? Які наслідки можуть мати навіть створені з хорошою метою чари? Чому магію дозволено використовувати лиш обраним - чарівникам, - а простим людям ні, хоч вона могла б суттєво змінити їхнє життя на краще? Чому, врешті, існує стільки обмежень у використанні магії? 🤔 Ну, тобто, зрозуміло, що певні види магії можуть бути використані з лихим умислом і становити серйозну небезпеку. Але те ж саме справедливого і щодо будь-якого винаходу, та й в принципі щодо будь-чого. Будь-яке знаряддя, в тому числі і магія, можуть послужити на добро чи на зло - усе залежить від наміру того, хто це знаряддя використовує. Правда ж? 😒 Ці питання мучать Коко вже давно. З ними тепер зіткнувся й Таато. Хлопець довго вважав, що не має можливості здійснити свою мрію через захворювання, що не дозволяє розрізняти кольори, й вважав себе безпомічним через це. Тепер же він бачить страждання Кустаса, чиї ноги травмовані через інцидент на річці, й жертви, на які заради хлопця йде його опікун Даґда. Магія дуже просто могла б їм допомогти, але ж є заборона на її використання на людському тілі, навіть для лікування 🙄. Коко з Таато вирішили будь-що зробити світ кращим для Кустаса з Даґдою, використавши усі можливі дозволені методи.   Наступний том обіцяє бути цікавим. По-перше, Кіфлі, Оруґіо та дівчата допомагатимуть Таато з крамничкою чарів на святі срібної ночі - грандіозному святкуванні чарівників. По-друге, і хлопець, і юні чаклунки ще частіше помічають, що в Коко щось змінилося. Ніби поряд, але думками десь далеко, стала якась замріяна й неуважна. Що вона надумає? Крім того, Кустас і Даґда, потрапивши в халепу по дорозі до острівної столиці Езлеста, місця святкування свята срібної ночі, зустрічають крислатих капелюхів… 😱

Сьомий том просто вибуховий 🤯. Стільки інформації, стільки відповідей і ще більше нових запитань! Виявляється, Кіфлі з Оруґіо дружили змалечку і добре знають один одного. А зараз хранитель ставить питання в лоб: хто Коко для Кіфлі - просто ще одна учениця, про яку він піклується, чи лиш шанс відшукати крислатих? 🤔 Тим часом Бельдарут пропонує Коко навчати її та… захист від Кіфлі 😳. Звучить наче абсурдно, але розповідь про те, що сталося між її учителем і крислатими, нарешті пояснює одержимість чарівника ними. Втім, пояснення Бельдарута наштовхують Коко на інші запитання. Чи має Башта сувоїв всі відповіді? Що якщо лише забороненою магією можна врятувати людину? Схвильована й засмучена вона кидається стрімголов у портал, щоб спробувати потрапити до Башти сувоїв. Але це надто складно й небезпечно! Кіфлі, щойно дізнався про це, без вагань помчав на порятунок, хоч і поранений та слабкий. Коко мучить страх, що вона безпорадна. Страх, що магія не всесильна. Зрештою, страх, що не зможе врятувати маму. Чи є надія? Учитель дає їй вибір, але шлях вона має обрати сама. Нарешті вділили трохи часу розповіді з точки зору Оруґіо. Це дуже допомогло краще розкрити персонажа, побачити його не просто як когось з ательє Кіфлі, а як мудрого чарівника і вірного друга. Оруґіо завжди поряд, допоможе, підтримає, прикриє спину товаришу, щоб це не значило і чого б не коштувало. Він хоче вислухати пояснення Кіфлі і змусити прийняти допомогу. Страшенно злий через поведінку і рішення друга та його мовчання й потаємність. І злий на себе, що не став для нього тим, на кого можна покластися. Справжній вірний друг. Чого не скажеш про Кіфлі 😒.  Знаєте, ота його потаємність й одержимість мене завжди насторожувала, але тепер вердикт однозначний: Кіфлі вже зовсім не викликає симпатії. Я розумію його мотиви - він не може пробачити крислатих за скоєне з ним, - але зовсім не одобрюю методи. Значно більше симпатизую Оруґіо, як найбільш адекватному й раціональному персонажу манґи.