Камоме Шірахама

Дуже мила та тепла історія😍
Про пригоди дівчинки Коко, яка мріє бути чарівницею)
Манґа затягує з перших сторінок і ти вже не помічаєш, як очікуєш продовження😌

Чудова історія, зібрала всі 10 частин. Це одна з перших манг, які я прочитала, і мені сподобалося!
Обожнюю історії про магію і чаклунок. Було досить незвично, що вони чаклують за допомогою магічних чорнил, малюючи спеціальні символи. Цей магічний світ здався мені досить оригінальним, сповненим не тільки магії, а ще й незвичних істот і летючих каменів і цікавих випробувань.

Ох, дев'ятий том це щось! Крутезний, цікавезний, пізнавальний, драматичний та інтригуючий 😍. 

Кіфлі з ученицями вирушили до Езлесту допомогти Таато і Нолноа з крамничкою на святі срібної ночі. В дорозі дівчата долучились до прозаїчних чаклунських обов'язків. А поміж тим хвалились власними винаходами і планами на свято.

А готуватися було до чого - навколо повно метушні і цікавинок: парад короля з лицарями, виступ членів ради магзахисту, куди не глянь - усюди чаклування й чари. Вироби й вигадки чаклунів несуть радість й веселощі. Тільки не раді магічного захисту, що мусить стежити за дотриманням законів використання магії.
 
За стінами замку, в котрих не діють жодні чари, цікавого теж не бракує. Чаклуни представили Лаґру - наступника мудреця дружби, обраного замість Енґенділя, котрий виявився недостойним цього титулу. Це спровокувало суперечки між королями й чаклунами про права й обов'язки і хто кому що винен і чим зобов'язаний 🙄. Аж мусив вдатись до своїх дипломатичних навичок сам острівний король Дінрельді, що править усіма п'ятьма королівствами й вищий за їхніх окремих правителів. Киці у нього приголомшливі 😺.

Міряння владою, обов'язками й повноваженнями навряд чи в когось викликатиме подив, але навряд чи віщує щось хороше. Але це не єдине, що затьмарило свято срібної ночі. Аґатту спіткало розчарування, а Коко гостро відчула біль від руйнування дитячих мрій через вимушену брехню про магію. Та найгірше те, що її й Таато шляхи перетнуться з тим, кого ще недавно вважали другом і понад усе прагнули допомогти. 

Поява Кустаса і його нових друзів з числа крислатих явно не віщує нічого хорошого 😳. Хлопець змінився до невпізнання не в кращу сторону… Але його промова про те, що магія - "це лише інструмент в руках людини" сильно резонує з моїми думками, висловленими у попередньому відгуку.

⚠️ Розділ 49 містить попередження про сцени сексуального аб'юзу.

Увесь 8-ий том, по факту, присвячений фундаментальним питанням щодо магії. Які її справжні можливості й обмеження? Які наслідки можуть мати навіть створені з хорошою метою чари? Чому магію дозволено використовувати лиш обраним - чарівникам, - а простим людям ні, хоч вона могла б суттєво змінити їхнє життя на краще? Чому, врешті, існує стільки обмежень у використанні магії? 🤔

Ну, тобто, зрозуміло, що певні види магії можуть бути використані з лихим умислом і становити серйозну небезпеку. Але те ж саме справедливого і щодо будь-якого винаходу, та й в принципі щодо будь-чого. Будь-яке знаряддя, в тому числі і магія, можуть послужити на добро чи на зло - усе залежить від наміру того, хто це знаряддя використовує. Правда ж? 😒

Ці питання мучать Коко вже давно. З ними тепер зіткнувся й Таато. Хлопець довго вважав, що не має можливості здійснити свою мрію через захворювання, що не дозволяє розрізняти кольори, й вважав себе безпомічним через це. Тепер же він бачить страждання Кустаса, чиї ноги травмовані через інцидент на річці, й жертви, на які заради хлопця йде його опікун Даґда. Магія дуже просто могла б їм допомогти, але ж є заборона на її використання на людському тілі, навіть для лікування 🙄. Коко з Таато вирішили будь-що зробити світ кращим для Кустаса з Даґдою, використавши усі можливі дозволені методи.
 
Наступний том обіцяє бути цікавим. По-перше, Кіфлі, Оруґіо та дівчата допомагатимуть Таато з крамничкою чарів на святі срібної ночі - грандіозному святкуванні чарівників. По-друге, і хлопець, і юні чаклунки ще частіше помічають, що в Коко щось змінилося. Ніби поряд, але думками десь далеко, стала якась замріяна й неуважна. Що вона надумає? Крім того, Кустас і Даґда, потрапивши в халепу по дорозі до острівної столиці Езлеста, місця святкування свята срібної ночі, зустрічають крислатих капелюхів… 😱

Сьомий том просто вибуховий 🤯. Стільки інформації, стільки відповідей і ще більше нових запитань!

Виявляється, Кіфлі з Оруґіо дружили змалечку і добре знають один одного. А зараз хранитель ставить питання в лоб: хто Коко для Кіфлі - просто ще одна учениця, про яку він піклується, чи лиш шанс відшукати крислатих? 🤔

Тим часом Бельдарут пропонує Коко навчати її та… захист від Кіфлі 😳. Звучить наче абсурдно, але розповідь про те, що сталося між її учителем і крислатими, нарешті пояснює одержимість чарівника ними.

Втім, пояснення Бельдарута наштовхують Коко на інші запитання. Чи має Башта сувоїв всі відповіді? Що якщо лише забороненою магією можна врятувати людину? Схвильована й засмучена вона кидається стрімголов у портал, щоб спробувати потрапити до Башти сувоїв. Але це надто складно й небезпечно!

Кіфлі, щойно дізнався про це, без вагань помчав на порятунок, хоч і поранений та слабкий. Коко мучить страх, що вона безпорадна. Страх, що магія не всесильна. Зрештою, страх, що не зможе врятувати маму. Чи є надія? Учитель дає їй вибір, але шлях вона має обрати сама.

Нарешті вділили трохи часу розповіді з точки зору Оруґіо. Це дуже допомогло краще розкрити персонажа, побачити його не просто як когось з ательє Кіфлі, а як мудрого чарівника і вірного друга.

Оруґіо завжди поряд, допоможе, підтримає, прикриє спину товаришу, щоб це не значило і чого б не коштувало. Він хоче вислухати пояснення Кіфлі і змусити прийняти допомогу. Страшенно злий через поведінку і рішення друга та його мовчання й потаємність. І злий на себе, що не став для нього тим, на кого можна покластися. Справжній вірний друг. Чого не скажеш про Кіфлі 😒. 

Знаєте, ота його потаємність й одержимість мене завжди насторожувала, але тепер вердикт однозначний: Кіфлі вже зовсім не викликає симпатії. Я розумію його мотиви - він не може пробачити крислатих за скоєне з ним, - але зовсім не одобрюю методи. Значно більше симпатизую Оруґіо, як найбільш адекватному й раціональному персонажу манґи.

Після перерваного через втручання крислатих капелюхів чарівницького іспиту і зникнення двох чарівників, Оруґіо, Кіфлі та його учениць наполегливо запросили до Чарозалу для надання пояснень. Пораненому учителю потрібна невідкладна лікарська допомога, тож відповідальність за четвірку дівчат тепер падає на хранителя Оруґіо.

Опинившись в безпеці, юні чаклунки нарешті змогли відпочити як слід, а після пояснень щодо подій в печері (звісно, приховавши деякі нюанси, що становлять загрозу для товаришів 🤫), вирушили насолоджуватись дивами Чарозалу. Особливо Коко раділа й дивувалась на кожному кроці 😍. А ось Аґатту повернення не надто втішило і вона має на це вагомі причини. Рада, що нарешті трохи привідкрилась таємниця одержимості дівчини навчанням.

До речі, оскільки іспит було перервано і зважаючи на труднощі, котрі довелося подолати юним чаклункам, Бельдарут, "наймудріший наставник із трійці мудрих", вирішив дати їм усім шанс скласти іспит особисто йому. Він мастак на вигадки і понад усе цінує подив і радість, тож дав дівчатам три дні щоб заскочити його зненацька і здивувати своєю магією. Але як здивувати магією настільки могутнього чаклуна?

Оруґіо тим часом дбає про товариша і захищає його, навіть прикрив від ради магзахисту. Але цілком справедливо хоче знати заради чого все це. 

Ще більш цікаво чому Кіфлі залишив Чарозал і навіть Калн оминає, а створив віддалене самотнє Ательє. Чому так одержимий крислатими? Чому, врешті, розійшлися шляхи "двох закоханих у магію чаклунів" - Кіфлі та його колишнього вчителя Бельдарута?

Стільки питань! Манґа й досі зацікавлює, інтригує, причаровує і манить 💚.

Другий чарівницький іспит Аґатти, Річе та Юіні під наглядом Алайри пішов геть не за планом. Чаклунку вивели з гри, Юіні перетворили на вовка, а дівчата мусять це все розгрібати. Ще й не забути про довірених їм беззахисних тваринок.

Кіфлі з Тетією і Коко також дісталось. Особливо учителю, котрий намагався захистити учениць, а тепер поранений мусить протистояти перетвореним на золоті статуї жителям проклятого Ромонона, що ненавидять чаклунів з цілком зрозумілих причин. Як протидіяти практично невразливим, сповненим ненависті й люті істотам?

Річе знає межі своїх можливостей й визнає, що через страх втратити себе їй бракує знань. Вона вагається між бажанням залишатися вірною собі і використовувати лиш власну магію та необхідністю розширювати арсенал знань і вмінь, щоб не бути безпомічною в складних ситуаціях.

Якщо Річе власноруч заганяла себе і свою магію в строгі рамки, то з Юіні це робив учитель, знецінюючи хлопця і всі його старання. Хлопець тільки-но здобув крихту впевненості і віри в себе, як втрапив в таку халепу… Зроблена, хай навіть проти волі, печатка-татуювання є порушенням закону і строго карається радою магічного захисту.

До речі, щодо самої ради. Хоч досі ми вже кілька разів зустрічали її представників, та лиш тепер отримали можливість познайомитися з кількома з них ближче. Закінчивши розгрібати наслідки подій на річці, вони тепер мають на меті простежити за іспитом учениць Кіфлі. Дуже вчасно 🙄.

Нарешті стало зрозуміло навіщо крислатим капелюхам Коко і як вони зібралися втілити свій план. Але чому саме цю дівчинку обрали як свою "спасительку"? Чи їм насправді байдуже було яку саме "чужинку" втягнути в світ магії? Хай там як, Іґвін, крислатий у масці з оком, та химерний Сасаран навряд чи відступають від своєї мети.

Опинившись перед складним вибором, Коко розривається між бажанням допомогти і страхом порушити заборону. Змінити ковпак на крислатий капелюх явно не надто приваблива перспектива, навіть задля шляхетної мети. На щастя, вона не сама, поруч є ті, хто завжди готовий допомогти і підтримати.

Хочеться простого людського — щоб ці томики ніколи не закінчувалися! ❤️ Цей том вражає не менше, ніж попередні.
Персонажі розвиваються, сюжет тримає у напрузі від початку до кінця. Магія продовжує дивувати своєю унікальністю.
Коко — маленьке сонечко, що переборює всі труднощі 💖 А Таато здається чудовий хлопчик, що можливо ще відіграє свою роль в основному сюжеті...
Це така манга, яку не хочеться відкладати, і вона справді вміє перенести в інший світ, де все можливо ✨

Це ну просто ідеальна манга для того, щоб відволіктися від 'прекрасного' реального світу🌟
У цьому томі магія стає ще яскравішою, а пригоди — захоплюючими. Дівчаткам треба приборкати цілого дракона!
Кожна сторіночка буквально виводила мене з буденності та занурювала в чарівний світ "Ательє".
Персонажі, які вже стали улюбленими, продовжують радувати своїми вчинками та характером. І маємо нового персонажа — Оругіо. Є така підозра, що цей буркотун буде одним з моїх найулюбленіших і він же найбільше прив'яжеться до Коко...
Сюжет, як завжди, подарував приємні емоції та трошки відпочинку від повсякденності, що в наш час — на вагу золота.

Ну що ж, цей том можна описати однією чудовою цитатою з нього:

"— Чудово... Чудовезно... Магія чудових людей така чудова.
— Тобі бракує слів виразити своє захоплення.
— Це так чудовезно, що я геть забула інші слова."

І справді, все тут чудово! Усе магічне, яскраве та захоплююче. Але останні глави... змусили мене по-справжньому попереживати за героїв і трохи покоцали моє серденько😔

Цей том точно був більш драматичним, ніж попередні. Тепер залишається тільки братись за наступний том, щоб дізнатися, що буде далі👀

Це просто неймовірно чудова манга, яку я рекомендуватиму всім закоханим у магію ✨✨✨
Прекрасні, промальовані до найдрібніших деталей, малюнки над розгляданням яких можна надовго зависнути і не хотіти перегортати сторінки далі 🤩
Цікава, хоч і дещо банальна, зав’язка історії 🧙‍♀️
Але зовсім неординарна задумка побудови магічного світу 🪄
Кіфлі, то любов 🫶 Коко — прекрасна, винахідлива й трудолюбива манюня, яка ні перед чим не зупиниться ❤️‍🔥
Том закінчується неабияким кліфхенгером, тому бажано одразу мати під рукою продовження серії 👀
Загалом чудовий початок історії, яку хочеться продовжити читати якомога швидше 📚
Рекомендую всім любителям Міядзакі, Діани Вінн Джонс, ну й Джоан Роулінг звісно 😘

Одна файна пані на фестивалі не просто дала, а вручила нам пробник цієї манги зі словами, що ця історія нам точно сподобається. Читаючи пробник дорогою додому, у моїх думках промайнуло: "Бляха, тре' звільняти місце під ще одну серію манги".
Мені ну дуже сподобалась ця історія, наче давненько чогось подібного не вистачало. Неймовірно пропрацьована робота магії та світоустрій, кожен поданий персонаж цікавий і харизматичний. А ще я зрозуміла, що мене розвели на збирання нової серії манги