Клоун Шалімар

Я обожнюю магічний реалізм. Так,потом читати такі історії складно для сприйняття, та коли,все ж, попадає в руки щось таке,як «Клоун Шалімар»- я декілька днів і після прочитання із задомоленням «переварюю» прочитане.

Про що ж книга?
Звісно про Індію,її традиції та устрій,звісно не без «ноток американщини».Також про кохання,трагічне і дуже егоїстичне. Про війну між Пакистаном та Індією за крихітне містечко. Про людей,таких різних і таких обʼєднаних червоною ниткою.

Блазні,клоуни,скоморохи - це персонажі,котрі мені завжди імпонують. І дуже часто,в літературі, автори розкривають цих непримітних заможному люду «слуг» і показують їй сутність. Те,що в них є почуття і свої думки. В той же час є почуття обовʼязку і залежності.

Рушді вдалося передати традиції і стереотипи індійського суспільства,і він майстерно переніс мене в країну, де панують дві релігії, де мертві повертаються через деякий час і мстять. На цьому тлі цивілізоване суспільство видається обмеженим.

Це моя перша книга автора,та я вже поглинута його здатністю проводити невидимі паралелі в сюжеті. Як розділена центральна пара історії,так і Кашмір (місто),вимушений обирати сторону. Одні люди схиляються до Індії,з її обіцяною свободою,інша йде до ісламського Пакистану, в очікуванні постійності.
І ніхто не виграв. І ніхто не лишився щасливим.

Ця книга дуже підходить,як на мене,для спільночиту і обговорення. Тут і потішила,і любов,і купа персонажів з дуже сумнівними характерами,і філософія.

Я обовʼязково ще читатиму Рушді. І щиро рекомендуватиму поціновувачам філософських роздумів.