Салман Рушді
Країна: Велика Британія
10.0
/10
Салман Рушді — англійський письменник, який творив у жанрі магічного реалізму і напівнаукової фантастики, володар лицарського титулу, лауреат Букерівської премії, володар французького Ордена мистецтв і літератури.
Рушді, здобув освіту в Англії в школі регбі та Кембриджському університеті. У 1968 році здобув ступінь магістра історії. Частину 1970-х років він працював у Лондоні рекламним копірайтером. Його перший опублікований роман «Грімус» вийшов у 1975 році. Наступний роман Рушді «Опівнічні діти» (1981) про сучасну Індію, мав несподіваний успіх у критиків. Це принесло йому міжнародне визнання. Екранізація за його сценарієм вийшла на екрани у 2012 році.
Роман «Сором» (1983) про сучасну політику в Пакистані також завоював прихильність. Але четвертий роман Рушді «Сатанинські вірші» зустрів інше ставлення. Історія у цій книзі зображує персонажа за зразком пророка Мухаммеда. Після публікації роман викликав критику з боку лідерів мусульманської громади у Великобританії. Духовний лідер революційного Ірану публічно засудив книгу. Лише після десяти років уряд Ірану "пробачив" Рушді.
У серпні 2022 року був здійснений замах на Рушді на сцені літературного заходу в Чатокуа, штат Нью-Йорк Він мав виступити з промовою про те, що Сполучені Штати є притулком для митців у вигнанні. Внаслідок цього втратив одне око.
Попри складні обставини, Рушді продовжував писати. Написав такі твори як:
- «Уявні батьківщини» (1991)
- «Гарун і море історій» (1990)
- «Схід, Захід» (1994)
- «Останнє зітхання мавра» (1995)
- «Місто перемоги» (2023)
- «Ніж: Роздуми після спроби вбивства»(2024)
Премії та нагороди Салмана Рушді:
- 1981 - Booker Prize за «Опівнічні діти».
- 1981 - Премія Джеймса Тейта Блека.
- 1981 - Літературна премія Асоціації викладачів англійської мови (English-Speaking Union Award, 1981).
- 2007 - Салман Рушді був посвячений в лицарі Британської Імперії «за служіння літературі».
- 2008 - The Best of the Booker Prize (за версією читачів).
- 2023 - Премія миру німецьких книгарів.
Нові відгуки
“Клоун Шалімар” - тяжка, але дуже цікава книга. Про що вона? Якщо коротко, то про кохання. І про людей. І про іслам. Мабуть, таки в першу чергу про іслам, як про руйнівну силу, що з легкістю змітає на своєму шляху людські долі, перетворює мир на війну, а життя - на смерть (так, Рушді ворог агресивного ортодоксального ісламу, і в цьому немає нічого дивного).
Це точно не розважальне читво. Ковтнути її за пару вечорів неможливо. “Клоуна Шалімара” потрібно ретельно пережовувати, слово за словом, речення за реченням, абзац за абзацом. Смакувати. Проте, попри певну тяжкість читання, котре часто вимагає осмислення прочитаного, книга захоплює своєю широкою глибиною, глибокою шириною, розкішною густиною та тонким психологізмом.
Про цей, без перебільшення, шедевр Салмана Рушді міг би написати багато, але в такому разі неминучі спойлери, а не треба. Тому просто щиро пораджу - коли захочеться чогось справді вартісного, серйозного - візьміть до рук томик “Клоуна Шалімара”, не пошкодуєте. Це одна з тих книг, до котрої, я певен, сам ще повернуся, і котра, я певен, тоді відкриється мені новими гранями. 10 з 10.
P. S. До речі, якщо раптом не знали, вона написана у жанрі магічного реалізму. Читайте, насолоджуйтесь.
P. P. S. На жаль, мушу відзначити не найкращу вичитку книги. І мова йде не про звичайні хибодруки. Зокрема, редактор пропустив згадку знаменитої лос-анджелеської баскетбольної команди як... хокейної! Дрібниця, звісно, але неприємно.
Це точно не розважальне читво. Ковтнути її за пару вечорів неможливо. “Клоуна Шалімара” потрібно ретельно пережовувати, слово за словом, речення за реченням, абзац за абзацом. Смакувати. Проте, попри певну тяжкість читання, котре часто вимагає осмислення прочитаного, книга захоплює своєю широкою глибиною, глибокою шириною, розкішною густиною та тонким психологізмом.
Про цей, без перебільшення, шедевр Салмана Рушді міг би написати багато, але в такому разі неминучі спойлери, а не треба. Тому просто щиро пораджу - коли захочеться чогось справді вартісного, серйозного - візьміть до рук томик “Клоуна Шалімара”, не пошкодуєте. Це одна з тих книг, до котрої, я певен, сам ще повернуся, і котра, я певен, тоді відкриється мені новими гранями. 10 з 10.
P. S. До речі, якщо раптом не знали, вона написана у жанрі магічного реалізму. Читайте, насолоджуйтесь.
P. P. S. На жаль, мушу відзначити не найкращу вичитку книги. І мова йде не про звичайні хибодруки. Зокрема, редактор пропустив згадку знаменитої лос-анджелеської баскетбольної команди як... хокейної! Дрібниця, звісно, але неприємно.
Це було щось абсолютно магічне, що мені дуже сподобалось і стане однією з найкращих прочитаних книг цього року. Водночас, це дуже цікава і абсолютно нелегка для читання книга, про що і говорить її Букерівська премія, а також Букер Букерів.
Тут йдеться про двох чоловіків з Індії, що під час вибуху літаку, падають в Ла Манш та перероджуються: один в архангела, а інший в диявола. Далі нічого коротко переказати не можливо, бо це такий неймовірний політ фантазії автора, за яким годі й встигати.
В книзі два головних персонажі, але дуже багато другорядних, що грають не менш важливу роль і часто пересікаються в сюжеті.
Книга потребувала додаткової підготовки, тому перечитувала «Вісім релігій, що панують у світі», а також передивлятися числені відео огляди на книгу. Але й досі не можу сказати, що зрозуміла все.
Не можна також не згадати скандальну історію, якою оповиті книга та автор, адже після виходу книги (80-х роках) автору оголошено фетву про смертну кару від Аятоли Ірану і від тоді мусульмани спалювали книгу посеред міст, на автора було скоєно напади, а британсько-іранські дипломатичні відносини порушено. Це додатково інтригує і тягне до книги.
Важко сказати, чи ці переслідування справедливі, судити може кожен особисто після прочитання. Я особисто не глибоко віруюча людина, та й дуже далека від ісламу. Мушу погодитись, Салман Рушді не обмежував себе в польоті фантазії щодо релігійних питань. А що як… пророком буде жінка? окрім Аллаха існували ще інші богині? Муххамед піддавався людським спокусам? І взагалі вся релігія в книзі піддається сумніву.
«Що протилежне вірі?
Ні, не невіра. Надто категорично, остаточно, незмінно. По суті, тільки різновид віри.
Сумнів.»
Тут йдеться про двох чоловіків з Індії, що під час вибуху літаку, падають в Ла Манш та перероджуються: один в архангела, а інший в диявола. Далі нічого коротко переказати не можливо, бо це такий неймовірний політ фантазії автора, за яким годі й встигати.
В книзі два головних персонажі, але дуже багато другорядних, що грають не менш важливу роль і часто пересікаються в сюжеті.
Книга потребувала додаткової підготовки, тому перечитувала «Вісім релігій, що панують у світі», а також передивлятися числені відео огляди на книгу. Але й досі не можу сказати, що зрозуміла все.
Не можна також не згадати скандальну історію, якою оповиті книга та автор, адже після виходу книги (80-х роках) автору оголошено фетву про смертну кару від Аятоли Ірану і від тоді мусульмани спалювали книгу посеред міст, на автора було скоєно напади, а британсько-іранські дипломатичні відносини порушено. Це додатково інтригує і тягне до книги.
Важко сказати, чи ці переслідування справедливі, судити може кожен особисто після прочитання. Я особисто не глибоко віруюча людина, та й дуже далека від ісламу. Мушу погодитись, Салман Рушді не обмежував себе в польоті фантазії щодо релігійних питань. А що як… пророком буде жінка? окрім Аллаха існували ще інші богині? Муххамед піддавався людським спокусам? І взагалі вся релігія в книзі піддається сумніву.
«Що протилежне вірі?
Ні, не невіра. Надто категорично, остаточно, незмінно. По суті, тільки різновид віри.
Сумнів.»
У всіх його книжках є просто дивовижні фрагменти, але якщо поглянути на текст як цілість, то не раз виникає запитання: і для чого було все це писати?
І водночас ти визнаєш: написано непогано! Ба більше, ти впевнений, що йдеться про твір високого рівня. Рушді — це ювелір, а його романи — предмети високої розкоші, без них можна обійтись. Тобто без них наче й не збіднієш, а все ж вони роблять життя багатшим.
Жанна Слоньовська
І водночас ти визнаєш: написано непогано! Ба більше, ти впевнений, що йдеться про твір високого рівня. Рушді — це ювелір, а його романи — предмети високої розкоші, без них можна обійтись. Тобто без них наче й не збіднієш, а все ж вони роблять життя багатшим.
Жанна Слоньовська
Я обожнюю магічний реалізм. Так,потом читати такі історії складно для сприйняття, та коли,все ж, попадає в руки щось таке,як «Клоун Шалімар»- я декілька днів і після прочитання із задомоленням «переварюю» прочитане.
Про що ж книга?
Звісно про Індію,її традиції та устрій,звісно не без «ноток американщини».Також про кохання,трагічне і дуже егоїстичне. Про війну між Пакистаном та Індією за крихітне містечко. Про людей,таких різних і таких обʼєднаних червоною ниткою.
Блазні,клоуни,скоморохи - це персонажі,котрі мені завжди імпонують. І дуже часто,в літературі, автори розкривають цих непримітних заможному люду «слуг» і показують їй сутність. Те,що в них є почуття і свої думки. В той же час є почуття обовʼязку і залежності.
Рушді вдалося передати традиції і стереотипи індійського суспільства,і він майстерно переніс мене в країну, де панують дві релігії, де мертві повертаються через деякий час і мстять. На цьому тлі цивілізоване суспільство видається обмеженим.
Це моя перша книга автора,та я вже поглинута його здатністю проводити невидимі паралелі в сюжеті. Як розділена центральна пара історії,так і Кашмір (місто),вимушений обирати сторону. Одні люди схиляються до Індії,з її обіцяною свободою,інша йде до ісламського Пакистану, в очікуванні постійності.
І ніхто не виграв. І ніхто не лишився щасливим.
Ця книга дуже підходить,як на мене,для спільночиту і обговорення. Тут і потішила,і любов,і купа персонажів з дуже сумнівними характерами,і філософія.
Я обовʼязково ще читатиму Рушді. І щиро рекомендуватиму поціновувачам філософських роздумів.
Про що ж книга?
Звісно про Індію,її традиції та устрій,звісно не без «ноток американщини».Також про кохання,трагічне і дуже егоїстичне. Про війну між Пакистаном та Індією за крихітне містечко. Про людей,таких різних і таких обʼєднаних червоною ниткою.
Блазні,клоуни,скоморохи - це персонажі,котрі мені завжди імпонують. І дуже часто,в літературі, автори розкривають цих непримітних заможному люду «слуг» і показують їй сутність. Те,що в них є почуття і свої думки. В той же час є почуття обовʼязку і залежності.
Рушді вдалося передати традиції і стереотипи індійського суспільства,і він майстерно переніс мене в країну, де панують дві релігії, де мертві повертаються через деякий час і мстять. На цьому тлі цивілізоване суспільство видається обмеженим.
Це моя перша книга автора,та я вже поглинута його здатністю проводити невидимі паралелі в сюжеті. Як розділена центральна пара історії,так і Кашмір (місто),вимушений обирати сторону. Одні люди схиляються до Індії,з її обіцяною свободою,інша йде до ісламського Пакистану, в очікуванні постійності.
І ніхто не виграв. І ніхто не лишився щасливим.
Ця книга дуже підходить,як на мене,для спільночиту і обговорення. Тут і потішила,і любов,і купа персонажів з дуже сумнівними характерами,і філософія.
Я обовʼязково ще читатиму Рушді. І щиро рекомендуватиму поціновувачам філософських роздумів.
Бестселери
Фільтр