Нові відгуки

“Клоун Шалімар” - тяжка, але дуже цікава книга. Про що вона? Якщо коротко, то про кохання. І про людей. І про іслам. Мабуть, таки в першу чергу про іслам, як про руйнівну силу, що з легкістю змітає на своєму шляху людські долі, перетворює мир на війну, а життя - на смерть (так, Рушді ворог агресивного ортодоксального ісламу, і в цьому немає нічого дивного). Це точно не розважальне читво. Ковтнути її за пару вечорів неможливо. “Клоуна Шалімара” потрібно ретельно пережовувати, слово за словом, речення за реченням, абзац за абзацом. Смакувати. Проте, попри певну тяжкість читання, котре часто вимагає осмислення прочитаного, книга захоплює своєю широкою глибиною, глибокою шириною, розкішною густиною та тонким психологізмом. Про цей, без перебільшення, шедевр Салмана Рушді міг би написати багато, але в такому разі неминучі спойлери, а не треба. Тому просто щиро пораджу - коли захочеться чогось справді вартісного, серйозного - візьміть до рук томик “Клоуна Шалімара”, не пошкодуєте. Це одна з тих книг, до котрої, я певен, сам ще повернуся, і котра, я певен, тоді відкриється мені новими гранями. 10 з 10. P. S. До речі, якщо раптом не знали, вона написана у жанрі магічного реалізму. Читайте, насолоджуйтесь. P. P. S. На жаль, мушу відзначити не найкращу вичитку книги. І мова йде не про звичайні хибодруки. Зокрема, редактор пропустив згадку знаменитої лос-анджелеської баскетбольної команди як... хокейної! Дрібниця, звісно, але неприємно.

Я в захваті, дуже цікаво.

Це було щось абсолютно магічне, що мені дуже сподобалось і стане однією з найкращих прочитаних книг цього року. Водночас, це дуже цікава і абсолютно нелегка для читання книга, про що і говорить її Букерівська премія, а також Букер Букерів. Тут йдеться про двох чоловіків з Індії, що під час вибуху літаку, падають в Ла Манш та перероджуються: один в архангела, а інший в диявола. Далі нічого коротко переказати не можливо, бо це такий неймовірний політ фантазії автора, за яким годі й встигати. В книзі два головних персонажі, але дуже багато другорядних, що грають не менш важливу роль і часто пересікаються в сюжеті. Книга потребувала додаткової підготовки, тому перечитувала «Вісім релігій, що панують у світі», а також передивлятися числені відео огляди на книгу. Але й досі не можу сказати, що зрозуміла все. Не можна також не згадати скандальну історію, якою оповиті книга та автор, адже після виходу книги (80-х роках) автору оголошено фетву про смертну кару від Аятоли Ірану і від тоді мусульмани спалювали книгу посеред міст, на автора було скоєно напади, а британсько-іранські дипломатичні відносини порушено. Це додатково інтригує і тягне до книги. Важко сказати, чи ці переслідування справедливі, судити може кожен особисто після прочитання. Я особисто не глибоко віруюча людина, та й дуже далека від ісламу. Мушу погодитись, Салман Рушді не обмежував себе в польоті фантазії щодо релігійних питань. А що як… пророком буде жінка? окрім Аллаха існували ще інші богині? Муххамед піддавався людським спокусам? І взагалі вся релігія в книзі піддається сумніву. «Що протилежне вірі? Ні, не невіра. Надто категорично, остаточно, незмінно. По суті, тільки різновид віри. Сумнів.»

У всіх його книжках є просто дивовижні фрагменти, але якщо поглянути на текст як цілість, то не раз виникає запитання: і для чого було все це писати? І водночас ти визнаєш: написано непогано! Ба більше, ти впевнений, що йдеться про твір високого рівня. Рушді — це ювелір, а його романи — предмети високої розкоші, без них можна обійтись. Тобто без них наче й не збіднієш, а все ж вони роблять життя багатшим. Жанна Слоньовська

Я обожнюю магічний реалізм. Так,потом читати такі історії складно для сприйняття, та коли,все ж, попадає в руки щось таке,як «Клоун Шалімар»- я декілька днів і після прочитання із задомоленням «переварюю» прочитане. Про що ж книга? Звісно про Індію,її традиції та устрій,звісно не без «ноток американщини».Також про кохання,трагічне і дуже егоїстичне. Про війну між Пакистаном та Індією за крихітне містечко. Про людей,таких різних і таких обʼєднаних червоною ниткою. Блазні,клоуни,скоморохи - це персонажі,котрі мені завжди імпонують. І дуже часто,в літературі, автори розкривають цих непримітних заможному люду «слуг» і показують їй сутність. Те,що в них є почуття і свої думки. В той же час є почуття обовʼязку і залежності. Рушді вдалося передати традиції і стереотипи індійського суспільства,і він майстерно переніс мене в країну, де панують дві релігії, де мертві повертаються через деякий час і мстять. На цьому тлі цивілізоване суспільство видається обмеженим. Це моя перша книга автора,та я вже поглинута його здатністю проводити невидимі паралелі в сюжеті. Як розділена центральна пара історії,так і Кашмір (місто),вимушений обирати сторону. Одні люди схиляються до Індії,з її обіцяною свободою,інша йде до ісламського Пакистану, в очікуванні постійності. І ніхто не виграв. І ніхто не лишився щасливим. Ця книга дуже підходить,як на мене,для спільночиту і обговорення. Тут і потішила,і любов,і купа персонажів з дуже сумнівними характерами,і філософія. Я обовʼязково ще читатиму Рушді. І щиро рекомендуватиму поціновувачам філософських роздумів.