Знаєте, я майже місяць збирала думки, щоб написати відгук, хоча завчасно знаю, що не вистачить символів, щоб сповна описати свої враження.
По-перше, це єдина книга, присвята в якій мене настільки вразила. Там написано: [Присвячується численним жертвам тарганів невігластва та нетерпимості]. Просто погугліть кілька імен, що навколо присвяти. На шостому я заплакала.
По-друге, книга зачіпає дуже важливі теми, як от гомофобія, расизм, аб'юз, секзизм, і нестандартно їх розкриває.
По-третє, це Ніл Шустерман. Обожнюю його незвичайну прозу.
А тепер трішки про сюжет.
~
Еш Боумен — звичайний підліток, що грає у футбол за шкільну команду. Один удар на футбольному полі змінює його життя. Неймовірно, але він потрапляє до іншого виміру і продовжує стрибати крізь світи, майже такі, як той, з якого він почав. Майже. Зміни починаються з малого, але швидко виходять з-під контролю. Хлопець опиняється у всесвітах, де він має все, про що колись лише мріяв; у всесвітах, де суспільство застрягло в минулому; у всесвітах, де він стає тим, з ким раніше й не рахувався.
📖
З короткого опису може здатися, що це пересічна історія про подорожі світами. Та насправді ж сюжет значно глибший. Кожен світ, куди потрапляв Еш — новий шар, що розкривав проблеми людства. Еш був спостерігачем, учасником, а потім і жертвою.
Це збіса прекрасна історія, у якій кожен знайде щось для себе. Як сказала моя подруга, їй таке важко читати, адже стає соромно за себе (як частину суспільства). А мені було соромно за людство і його невігластво, адеж все написане — не вигадка, а наша реальність.
[Чи був час у нашій історії, коли ми приймали одне одного за людей? Чи завжди межа між "нами" та "ними" була прірвою, яку ми не могли подолати?]
Більше розказати не можу, щоб не спойлерити, але ось що я зрозуміла для себе після прочитання: як білі привілейовані люди ми ніколи не зрозуміємо точку зору меншинств, але принаймні ми не маємо бути невігласами і вдавати, що расизму, гомофобії чи навіть сексизму не існує.
Читаки, дуже раджу цю книгу! Вона важлива, бо про важливе!
📝«Розуміння глибини того, чого ми не знаємо, захищає нас від зарозумілості, яка руйнує світи»
🖋 Коли я випадково побачила книгу містера Шу на книжковому розпродажу, то не зрозуміла, як я пропустила її вихід, адже Ніл Шустерман — один з моїх найулюбленіших авторів підліткової прози. Тоді я припустила, що це якесь старе видання до повномасштабних часів, а тому додатково здивувалася, коли зустріла згадки про ковід і Трампа в тексті. Виявилося, це одна з найсвіжіших його робіт.
«Переломний момент» — моя десята книга і четверта історія від містера Шу, і вона, безперечно, слабша за всі попередньо прочитані. Втім, це не робить книгу поганою чи нецікавою — навпаки, я насолодилася новою впізнавано шустерівською пригодою.
Головна фіча Ніла для мене — це цікаві концепти, і тут він хоч і не такий складний, як у «Жнеці» або в улюблених «Розплетених» / «Unwind», але все ще дуже захопливий і цікавий. Маємо мультивсесвіт, який на початках нагадав мені другу серію нового (7-го) сезону «Чорного дзеркала», але досить швидко розвинувся в зовсім іншому напрямку. Наприклад, найцікавішою лінією для мене був приклад контролюючої поведінки в стосунках.
Якість перекладу викликала підозри по якості одразу у кількох площинах: спочатку це було лице кольору кексу (яке, я впевнена, пішло від caked в оригіналі); потім — «гомосексуалізм», а не «гомосексуальність». А в подяках автора назву твору взагалі чомусь було перекладено по-іншому, ніж на обкладинці.
Дві основні речі спали мені на думку під час / після прочитання. По-перше, головна ідея і головний ворог цієї книги — невігластво, і тут містер Шу знову дуже зі мною зрезонував. Більше того, автор фокусується навіть не на невігластві зовнішньому, але на внутрішньому. Головний герой Еш проходить такий собі курс «Wokeness 101 for an average Joe», і хоч його усвідомлення відбуваються досить легко і швидко — занадто легко і швидко — це дуже крутий і правильний приклад рефлексії.
А друга річ пов’язана з відео однієї англомовної письменниці, в якому вона обговорювала підліткову літературу і янгедалт; між іншим, вона слушно зауважила, що через те, що попит на янгедалт здебільшого був серед дівчат, підліткові книги з головними героями — гетеросексуальними хлопцями (тими самими average Joe) стали рідкістю. А якщо ще додати умову, що книга має бути написана чоловіком, хіба не єдиним прикладом таких підліткових книг для мене є твори Ніла Шустермана, в тому числі «Переломний момент». І це дуже важливо.
👀 Вайби й асоціації: The Messenger Маркуса Зусака, «Ну просто нереальна штука!» Генка Ґріна, випуск подкасту Алекса О’Коннора з Аннакою Гарріс «Is Consciousness Fundamental?»
