Я дуже цікавлюся Другою світовою війною, і тому вже деякий час планувала прочитати щось від Лоуренса Ріса, одного з провідних експертів у цій галузі. Почала з його книги «Голокост» на тему, про яку було написано стільки книжок, що, мабуть, ви можете запитати, що можна сказати нового. Однак Ріс має дещо інший погляд на цю тему – ставлячи головні питання «Чому?» і «Як?» стався Голокост і використовуючи двадцять п’ять років досліджень та інтерв’ю, які допомагають йому відповісти на ці складні питання.
Як він демонструє в цій роботі, немає простої відповіді та жодного окремого моменту, який призвів до Голокосту. Будь-яка конкретна важлива подія, така як Кришталева ніч, програма евтаназії розумово та фізично неповносправних, Ванзейська конференція чи будь-який інший жахливий момент, на який можуть вказати історики, – це були лише «кроки та етапи» на шляху до систематичних вбивств.
У цій книзі автор веде нас від витоків ненависті, від ранньої історії партії до самого кінця війни, коли Гітлер все ще одержимий знищенням євреїв, хоча війна була майже програна. Цікаво, що, як зазначив Ріс, більшість євреїв у певний момент часу вважали Німеччину досить безпечною гаванню порівняно з багатьма іншими країнами. Антисемітизм був набагато більш імовірним у Росії, ніж у Німеччині, яка здавалася відносно безпечною та цивілізованою. Ті, хто втік від жорстоких погромів у інших країнах, почувалися у відносній безпеці. Для багатьох, навіть коли вони сідали у вантажівки для перевезення худоби, які відвозили їх до концтаборів, чутки про те, що євреїв систематично вбивали, здавалися неможливими.
У книзі пояснюється, як ранній опір обмеженням у Німеччині призвів до того, що Гітлер поскаржився на «міжнародну змову» євреїв, що означало, що будь-які протести з-за кордону погіршували ситуацію для євреїв у Рейху. Це показує, як Гітлер зосереджувався на перевихованні нації і наскільки важливо було боротися з молоддю, якій казали, що вони «вищі» та «особливі». Як переслідування циган, Свідків Єгови, гомосексуалістів, політиків опонентів і євреїв зростали в міру зростання влади Гітлера. Про те, як інші країни відмовлялися приймати біженців, роль католицької церкви та той факт, що Голокост не міг би функціонувати без співпраці з іншими країнами.
Книга також пояснює те, яким чином методи, які використовувались для вбивства, були значною мірою змінені, щоб створити кращі умови для тих, хто вбивав, а не для тих, кого система мала на меті вбити. Система створила механізм смерті та вбивства, якому немає рівних. Книга відслідковує, як країни, а пізніше і високопоставлені нацистські офіцери, намагалися дистанціюватися від подій з наближенням поразки нацистів.
Неможливо сказати, що ви будете насолоджуватись цією книгою. Але Лоуренс Ріс написав чудову, хоча й справедливо шокуючу, тривожну та несамовиту розповідь про одну з найнижчих точок в історії людської раси.
Гадаю, анотація цій книзі не потрібна. Назва говорить сама за себе.
Коли я купляв цю книгу, я знав, що буде важко (емоційно), що буде цікаво (адже це Лоренс Ріс), але я навіть не припускав, що дізнаюся стільки нового, як про Другу світову загалом, так і про антисемітизм зокрема.
Книга читалася важко, але не через стиль автора, а через те, про що він пише.
Вважаю, що подібні книги читати варто, навіть через силу. Адже тільки знання історії може запобігти її повторенню.
Закінчити хочу цитатою з книги: «І останнє — хоч зміст щойно прочитаної вами книжки важкий, на мою думку, усе одно важливо розуміти, як і чому стався цей злочин. Адже ця історія більше, ніж будь-яка інша, розповідає, на що здатен наш вид.»
