Лоренс Ріс

Здалось, що переживання автора стосовно долі Польщі переважили над головною темою книги

Ця книжка - це документальна, дуже ґрунтовна робота автора. Для її написання він протягом 30 років розпитував різних людей про спогади щодо подій під час Другої світової війни.
⠀
Лоренс Ріс аналізує, чому за двома найбільш відомими тиранами 20 століття йшли мільйони людей, чому й досі, зокрема в росії, до Сталіна таке неоднозначне ставлення, чому через мрії двох людей загинуло стільки людей та які взагалі злочини на рахунку цих тиранів.
⠀
І Гітлер, і Сталін причетні до смертей мільйонів людей, які загинули й під час Другої світової війни, й уже після її звершення. Автор у книзі аналізує ці дві постаті в часи з 1939 року й до смертей тиранів. Його книга базується на документах та свідченнях солдатів Червоної армії, вермахту, цивільного населення, людей, що перебували в найближчому оточенні Сталіна та Гітлера. Загалом у книзі використано понад 1200 джерел. Я навіть не уявляю, яку титанічну роботу провів автор, щоб створити цю книжку.
⠀
Я вважаю, що її повинен прочитати кожен. Вона дуже доступно розповідає про всі події Другої світової війни, про страждання людей, про вбивства, про Голодомор, Голокост, про депортації, про ґвалтування, пограбування, бомбардування й усі наслідки, які спричинили апетити Гітлера та Сталіна.
⠀
Через те, що тут багато спогадів людей, цитат і не так багато дат і імен інформація сприймається легко. Немає відчуття, що читаєш підручник з історії. Не треба боятися, що тут будуть сухі факти, тут купа історій, які ранять, які доводять до сліз, жахають. Ця книжка відкрила мені очі на багато подій та на різних людей, на те, що відбувалось тоді.
⠀
Страшно, бо дуже багато з того всього я могла перекласти на нашу реальність. Я бачила в Гітлера путіна, я бачила в Сталіна путіна. Я бачила в німецьких солдатах росіян, я бачила в радянських солдатах росіян. Це лякає.
⠀
Не знаю, як усе може повторюватися, коли ми вже маємо такий страшний досвід

Шкодую, що в часи моєї старшої школи не було подібних книг.
Радію, що у моїх дітей буде вибір, що читати.

Лоуренс Ріс - чудовий публіцист та автор історичних робіт. Я прочитали всі його книги в українському перекладі. Переживала, що після книги “Сталін та Гітлер” тут буде багато повторів - помилилась.

На жаль, в школі нам досить викривлено розповідали про Другу Світову війну. Так, багато інформації про нацистів, Гітлера, перемоги та поразки Східного фронту, але буквально дрібка інформації про роль Західного фронту. Ріс - це виправляє.

Також автор через історії звичайних людей показує величезну трагедію, яку принесла війна, породжена хворими амбіціями двох людей.

Книгу раджу всім, хто шукає додаткову інформацію про той період.

Я дуже цікавлюся Другою світовою війною, і тому вже деякий час планувала прочитати щось від Лоуренса Ріса, одного з провідних експертів у цій галузі. Почала з його книги «Голокост» на тему, про яку було написано стільки книжок, що, мабуть, ви можете запитати, що можна сказати нового. Однак Ріс має дещо інший погляд на цю тему – ставлячи головні питання «Чому?» і «Як?» стався Голокост і використовуючи двадцять п’ять років досліджень та інтерв’ю, які допомагають йому відповісти на ці складні питання.

Як він демонструє в цій роботі, немає простої відповіді та жодного окремого моменту, який призвів до Голокосту. Будь-яка конкретна важлива подія, така як Кришталева ніч, програма евтаназії розумово та фізично неповносправних, Ванзейська конференція чи будь-який інший жахливий момент, на який можуть вказати історики, – це були лише «кроки та етапи» на шляху до систематичних вбивств.

У цій книзі автор веде нас від витоків ненависті, від ранньої історії партії до самого кінця війни, коли Гітлер все ще одержимий знищенням євреїв, хоча війна була майже програна. Цікаво, що, як зазначив Ріс, більшість євреїв у певний момент часу вважали Німеччину досить безпечною гаванню порівняно з багатьма іншими країнами. Антисемітизм був набагато більш імовірним у Росії, ніж у Німеччині, яка здавалася відносно безпечною та цивілізованою. Ті, хто втік від жорстоких погромів у інших країнах, почувалися у відносній безпеці. Для багатьох, навіть коли вони сідали у вантажівки для перевезення худоби, які відвозили їх до концтаборів, чутки про те, що євреїв систематично вбивали, здавалися неможливими.

У книзі пояснюється, як ранній опір обмеженням у Німеччині призвів до того, що Гітлер поскаржився на «міжнародну змову» євреїв, що означало, що будь-які протести з-за кордону погіршували ситуацію для євреїв у Рейху. Це показує, як Гітлер зосереджувався на перевихованні нації і наскільки важливо було боротися з молоддю, якій казали, що вони «вищі» та «особливі». Як переслідування циган, Свідків Єгови, гомосексуалістів, політиків опонентів і євреїв зростали в міру зростання влади Гітлера. Про те, як інші країни відмовлялися приймати біженців, роль католицької церкви та той факт, що Голокост не міг би функціонувати без співпраці з іншими країнами.

Книга також пояснює те, яким чином методи, які використовувались для вбивства, були значною мірою змінені, щоб створити кращі умови для тих, хто вбивав, а не для тих, кого система мала на меті вбити. Система створила механізм смерті та вбивства, якому немає рівних. Книга відслідковує, як країни, а пізніше і високопоставлені нацистські офіцери, намагалися дистанціюватися від подій з наближенням поразки нацистів.

Неможливо сказати, що ви будете насолоджуватись цією книгою. Але Лоуренс Ріс написав чудову, хоча й справедливо шокуючу, тривожну та несамовиту розповідь про одну з найнижчих точок в історії людської раси.

Гарний спосіб дізнатися про історію найтрагічніших подій світу.

Чудова книга, і я б однозначно рекомендувала її всім, хто хоча б трохи цікавиться цією темою Другої світової війни. Це не типова нудна історична книга - скоріше захоплююча розповідь про ключових людей війни (Сталін, Черчилль, Рузвельт). Вона базується на журналах зустрічей, які відбулися між ними, особистих думках важливих політичних діячів (наприклад, міністрів закордонних справ США/Великобританії) та багатьох інших джерелах, які ніколи не використовуються при написанні «справжньої» історичної книги. Таким чином ви отримаєте унікальний погляд на підходи, які використовували Сталін, Рузвельт і Черчилль, а також на їхні особистості.

Ця книга ставить Сталіна конкретно в контекст його спілкування з Черчиллем і Рузвельтом. Єдине, чого, на мою думку, не вистачає в книзі, або, принаймні, применшується настільки, що я цього не пам’ятаю, але являється важливим: чим була Польща до Другої світової війни? Читаючи книгу, можна подумати, що Польща була демократією на кшталт Британії чи Франції. Я не хочу применшувати глибокі переживання поляків щодо результатів війни, але відсутність розгляду цього питання сама по собі є свого роду міфотворчістю.

Наприклад, у період між війнами Польща розірвала договір і анексувала частину Литви. Польща також уклала угоду з Гітлером про захоплення невеликої частини Чехословаччини. Також у Польщі було багато серйозного антисемітизму, до і навіть під час німецького вторгнення. Сусідство з Польщею також було болючим для українців.

Нарешті, однією з ключових цілей цієї книги було спростувати Другу світову війну як війну між добром і злом. Немає жодних сумнівів у тому, що нацисти були злом, і немає жодних сумнівів у благородних намірах США та Великобританії (використання слова «діях» тут було б натяжкою — книга це ілюструє). Усе змінюється, коли долучається СРСР. З незліченними репресіями, розв’язанням війн проти мирних країн і геноцид, який уже вбив мільйони людей (ще до Другої світової війни), СРСР продовжував масові вбивства мирних жителів, масові депортації меншин і масові зґвалтування. Тому назвати їх «хорошими» (щонайменше) досить важко.

Деякі речі важко описати, тому що вони одночасно великі за обсягом і екстремальні за змістом. Що можна сказати, щоб їх правдиво описати? Аушвіц є таким прикладом, і з абсолютно неправильних причин. Великий за масштабом через величезну кількість людей, які перебували там протягом тривалого часу, і екстремальний за змістом через невимовний жах, який там панував.

Майже неможливо описати, але не зовсім. Ми повинні бути дуже вдячні, що Лоуренс Ріс впорався з таким складним завданням. Ця книга про Аушвіц, найсумніший з таборів, якими керували нацисти, є феноменальним нон-фікшеном про одне з найстрашніших місць, які коли-небудь існували. Ріс описує Аушвіц у контексті, крок за кроком пояснюючи, як він посів таку важливу роль у прагненні нацистів очистити Європу від євреїв. Хоча Ріс у своїй книзі створив настільки багато хороших моментів, що жодна рецензія не може навіть торкнутися більшості з них, дозвольте мені зосередитися на двох.

По-перше, хоча нацисти хотіли, щоб євреї покинули Європу, вони спочатку не збиралися їх знищувати. Переселення було кращим методом, який став неспроможним, коли війна з Радянським Союзом пішла катастрофічно не так. Простір, куди мали бути переселені євреї, просто не з’явився, як планувалося, і для досягнення бажаної мети потрібні були більш радикальні методи.

Навіть тоді, коли вбивство євреїв перетворилось на мету, логістика стала на заваді. Було не так просто вбити велику кількість людей. І ще важче, коли одна конкретна мета полягала в тому, щоб віддалити самих нацистських убивць від їхніх дій задля зменшення психологічної шкоди, якої вони зазнали. Ріс розповідає нам про кожне нововведення, часто отримане методом проб і помилок, що зрештою дозволило вбивствам стати конвеєрними. Так Аушвіц став невід’ємною частиною набагато більшого цілого.

По-друге, Ріс вказує на невідому багатьом різницю між концентраційним табором і табором смерті. Перші були робочими таборами з дуже високим рівнем смертності через голод, хвороби, холод і нещасні випадки на виробництві, але в яких людей не страчували просто так. Табори смерті, навпаки, були спеціально побудовані для знищення великої кількості людей. Аушвіц вирізнявся тим, що був єдиним табором, який поєднував ці два жахливі аспекти: люди проходили через селекцію, внаслідок якої їх відправляли або на роботу, або, здебільшого, на страту. Про розвиток Аушвіцу Ріс розповідає в інтенсивних і захопливих (у моторошному сенсі) деталях.

Замість того, щоб просто розповідати читачам, що сталося в таборах, чи наводити факти для відтворення картини жорстокості, автор дозволяє історіям провести нас туди. Ми читаємо про сестер-близнючок, які намагалися вижити під час невротичних досліджень доктора Менгеле. Ми читаємо розповіді людей, яким довелося виносити трупи з газових камер. Ми навіть читаємо роздуми колишніх есесівців щодо того, що сталося в Аушвіці.

Однак, Ріс також є сильним письменником. Немає жодних одноманітних моментів, і він також не покладається на тему, щоб компенсувати поганий текст, як це часто роблять інші автори. Він знає, як розповісти історію та переплести особисті трагедії з історичними дискусіями. І для цього потрібен майстерний письменник.

Ріс, автор численних книг про Другу світову війну, намагається поглянути водночас на двох божевільних тиранів 20-го століття, Гітлера та Сталіна. Матеріал у його роботі не обов’язково є новим науковим матеріалом, але саме спосіб його обробки забезпечує цікаве читання. Якщо ви цікавитесь темою, то зустрінете знайому інформацію, але для тих, хто хоче гарну, легку для читання історію війни в Європі, ця книга чудово підходить.

Так само, як він робив це в своїй праці про Аушвіц, Ріс використовує свою тему, щоб поставити її на тлі більшого полотна. Хоча “Аушвіц” дійсно розкриває жахи сумнозвісного табору, автор також показує табір смерті в контексті Голокосту та розвитку табірної системи нацистської Німеччини. Ріс повторює цю практику в даній книзі, щоб читач отримав розуміння складності часів і того, як вони вплинули на кожного тирана та їх рішення. Чудовим прикладом цього є початок розділу 2: Ліквідація Польщі. Ріс пише, що було одне питання, в якому Гітлер і Сталін були повністю згодні. Вони обидва ненавиділи Польщу. Далі в розділі докладно розповідається про мотивацію кожного з них стосовно вторгнення до Польщі та подробиці вторгнень, даючи читачеві набагато глибше розуміння наслідків дій цих двох людей.

“Гітлер і Сталін” — це не біографія двох чоловіків, а радше погляд на їхні мотивації, цілі, взаємодію та реальність їхніх суперечливих ідеологій під час війни. Використовуючи багато першоджерел, Ріс через голоси учасників створює драматичний пейзаж війни. Багата деталями та особистими оповідями, робота Ріса малює дуже яскравий образ пожежі, яка охопила Європу. Хоча автор іноді повертається до попередніх вчинків двох людей, Ріс не вдається до біографічного порівняння їхніх життів, а дотримується фактів, які стосуються подій військового часу.

Книга починається з переходу до війни під час підписання нацистсько-радянського пакту про ненапад і розглядає мотивацію цього історично катастрофічного документа. Він розглядає Гітлера/Сталіна у їхніх відповідних ролях і вплив їхнього рішення розчленувати Польщу. Це важливе доповнення до історії, оскільки про вторгнення до Польщі часто розповідають лише з точки зору німецького вторгнення. Змішуючи дві частини історії разом, читач отримує набагато багатшу розповідь про війну.

Робота Ріса не відкриває нові шляхи, а пропонує оновлений спосіб вивчення війни. Значна частина історіографії Другої світової війни в Європі розповідається лише з точки зору союзників, оскільки вона аналізує нацистську Німеччину. Через холодну війну та відсутність доступу до джерел повний вплив російської участі часто ігнорується або мінімізується. Ставлячи нацистську Німеччину та Радянський Союз на однаковий рівень, Ріс дає читачеві можливість дослідити нацистсько-радянську війну в її власному масштабі. Це чудова робота для випадкового читача або для користування у якості підручника.

Ще одна досить цікава й добре написана книга видавництва Лабораторія, що змальовує перебіг Другої світової війни, її головні етапи, військові операції, визначальні та переломні битви. І все це крізь призму образів двох головних тиранів ХХ століття – Адольфа Гітлера і Йосипа Сталіна.

Крім того, у книзі величезна кількість посилань на безпосередніх учасників тих чи інших подій, при чому, у більшості випадків – це спогади простих людей, що представляли одну й іншу сторони.

Це не дві окремі біографії, як у книзі про Черчилля й Орвелла. Це якраз співставлення, порівняння характерів, підходів, методів діяльності, внутрішньої та зовнішньої політики Гітлера й Сталіна.

Так, є різні нюанси й відмінності між німецьким і радянським тоталітаризмом, але їх об’єднує головна спільна риса – вони обидва були людиноненависницькими.

І Сталін, і Гітлер відповідальні за масштаби смертей, що вражають уяву. Голодомори й голокост, гетто і переселенні народи, тюрми й концтабори… Можна сказати, що в цьому плані головна відмінність між Гітлером і Сталіним – у розмірі їхніх вусів.

Хоча одна важлива відмінність між вбивствами, ініційованими Сталіним, і вбивствами, ініційованими Гітлером, все ж таки була. Переважна більшість тих, хто загинув унаслідок дій Сталіна – це свої, радянські громадяни, тоді як більшість убитих внаслідок політики Гітлера – це чужі, не німці…

На мою думку, одна з найкращих праць від Лоренса Ріса (а я їх прочитав всі, які є в українському перекладі).

Чудова можливість подивитись на історію Другої світової через призму взаємин і війни повних антиподів - західних союзників (США і Велика Британія), СРСР з більшовицьким режимом та Німеччиною з нацистським режимом.
Без зайвих сентиментів ідеологічні вороги Сталін та Гітлер поділили сфери впливу в 1939 році і штовхнули світ до безпрецедентної війни, а незабаром з союзників перетворились на лютих ворогів.

В книзі знайдеться чимало свідчень та особистих історій як від простих людей, які опинились серед подій Другої світової, так і залаштунки переговорів між союзниками. Більшовицький режим не надто своєю жорстокістю і неповагою до людини та життя відрізнявся від нацистського - але саме Сталін, Черчилль та Рузвельт заклали основи повоєнного світу та миру, який почав тріщати по швам практично відразу. І який остаточно було зруйновано в 2014-му році.

Два тирани, які зуміли зіштовхнути світ у велику війну, жертвами якої стали десятки мільйонів людей. Хто вони? Які їх характерні риси? Вони зовсім різні, як і різні їх режими. Радянська армія боялась будь-якої самодіяльності, памʼятаючи репресії. Німці ж навпаки заохочували винахідливість. Але два режими, які зійшлись в смертельному бою і загубили мільйони життів, поєднувало одне - кровожерливість і нелюдська жорстокість.

Книга насправді дуже складна, як і питання, які в ній піднімаються. Я не зміг прочитати її з першого разу - відклав "на майбутнє", щоб повернутись через рік. І, не дивлячись на те, що в ній є речі, що не дуже сподобаються українцям - вона варта уваги. Як мінімум для розуміння диктаторських режимів. І для більш поглибленого вивчення Другої світової.

Книга, яку однозначно варто прочитати, але яку читати надзвичайно складно і боляче. В книзі переплітаються історії як жертв, так і тих, хто виконував накази чи їх віддавав. Надзвичайна жорстокість, а часом просто божевільна винахідливість виконавців просто шокує. Можливо, якби не знати історії, можна було б подумати, що такій жорстокості просто неможливо було б існувати. Але все це було - і саме розуміння причин злочинів нацизму мало б не допустити нічого схожого в майбутньому. Але, як виявилось, світ не застрахований від появи нових тиранів, які організовують масові вбивства...