Останні години

Колись я прочитала першу книгу з цього циклу і мені так хотілося прочитати усі. І ось моє бажання справдилося. Остання книга цього циклу, останні дні з життя головного героя і його останні години

Про що? 1942 рік. Проскурів. На одній частині передмістя - гетто, на іншій - табір для військовополонених. Яків Соломонович у гетто, йому 70 з гаком і він відчуває поступове знесилення. Це і не дивно, враховуючи, скільки перепетій зазнав він у своєму житті, скількох друзів втратив.

Але пригоди ще не закінчилися. Німці дають йому ще одне завдання і стимулюють його розшуки у своїй жорстокій манері, бо вони хочуть володіти часом.

"Яків хотів було запитати, з якого дива фон Баум та йому подібні раптом вирішили, що часом взагалі можна керувати, та ще й зробили це завдяки казці, однак вчасно прикусив язика. І зовсім не через страх бути покараним. Страх був іншим. Страх того, що фон Баум знав те, чого не знали інші. А над фон Баумом стояли ще могутніші люди…"

І розслідування розпочалося. Воно виявилося, як завжди, сповнене містикою та артефактами, і якщо раніше Яків намагався знайти "раціональне" пояснення усьому, що відбувається, то зараз він просто прийняв світ таким, яким він виявився.

На щастя, поруч з ним опинилися старі (інколи у буквальному розумінні) друзі та знайомі, а також зовсім нові, які допомогли йому здійснити місію, як він і обіцяв над тілом померлого хлопчика.

Книга сповнена почуттів. Різних. Світлих і сумних. Але таке життя...

І навіть, коли я помічала певні невідповідності у розповіді, мене це не зупиняло.

Єдине знаю точно - війна - це непоправне зло, хто б що не казав про велич будь-якої нації та прогрес. Своїх цілей треба досягати мирним шляхом.