Інферно

Як у романі Дена Брауна побачити сюжет "Месників"?

Мотив, навколо якого обертається сюжет книги, перегукується з мотивами Таноса із "Війни нескінченності". Наскільки виправдано є винищення половини людства сьогодні, щоб врятувати нас як вид через 100-200 років? От перед вами кнопка. Натиснувши її, кожен другий на планеті загине. Але це збереже вид людини. Інакше людство винищиться.
Ден Браун собі не зраджує. В "Інферно" є все, властиве його романам:
- історичні загадки
- закручений детективний сюжет
- багато мистецтва, символіки. В цьому романі все обертається навколо "Божественої комедії" Данте. От Данте тут дуже багато! Таке враження, що автор обчитався біограією і літкритикою письменника і його аж "розпирало" від бажання поділитись цими знаннями з читачами:)

В книзі багато Флоренції, вуличок, атмосфери "музейності". Оце мені сподобалось, я ніби помандрувала цим прекрасним шматочком Європи.
Але навіть попри це для мене це найслабша і найнудніша книга в автора. Поясню чому.
сюжет ніби розвивається, але стоїть на місці: постійна біганина, втеча, яка в результаті призводить лише до визнання хибності попередніх дій.
ідея, навколо якої зав'язано сюжет, дуже складна і цікава. Але розв'язка... Серйозно? Це щось на межі фантастики. А фантастика - це останнє, що я очікую зустріти в історичному детективному трилері.

вчинки (зокрема постійна втеча) часто позбавлені логіки. Персонажі аж НАДТО розумні та кмітливі, а ще рідкісні щасливчики: їм вдається ховатись від таких серйозних структур завдяки своїм знанням, що я просто чи не вголос хотіла запитати: "Ну як так!?"
Не дочитавши до половини, я здагадалась про розгадку.

Час від часу мене дратувало повторення деяких сюжетних деталей, ніби першого разу було недостатньо.
Дуже розмиті межі між "хорошістю" і "поганістю" героїв, у фіналі все взагалі змазалось в купу заради загальної священної мети.

Висновок: книга не дотягує до "Янголів і демонів", "Цифрової фортеці" та "Коду да Вінчі".