Джерело (зб)

Браун, як і завжди, чудово вміє закрутити сюжет.

Вкотре ловлю себе на думці, що мені не так цікаво читати саме розслідування і таємниці, як думки які подає автор. От власне в цій книзі наприклад, яким буде життя після людей. Нова ера? Можливо вона вже почалась? І новий етап людства уже почався? Так цікаво. І завжди я задумуюсь, а чи не правий автор. На рахунок всього і того, що ера людей пройшла і на рахунок того, хто займе місце після нас. Я досить реально можу уявити те майбутнє яке малює в книзі Едмонд Кірш.
Для мене ця історія була чудовим доповненням і все в стилі Брауна. Мені було цікаво і захопливо читати (попри не малий об'єм), кожен сюжетний поворот та історичний факт лаконічно поєднувались в сюжетну історію, в ту задумку того світу який створив письменник.

Чудова книга, якщо вам подобаються книги цього автора, то ця також вас не розчарує!)

П'ята книжка із дуже популярної серії про американського професора Роберта Ленґдона. Цього разу місто моїх мрій - Барселона, де має прозвучати промова Едмонда Кірша, яка змінить світ.

Але відбулось вбивство.І Роберт та наречена іспанського принца шукають, як зробити, щоб світ дізнався, що хотів саме хотів сказати Едмонд Кірш. Зовсім не очікувала такої розв'язки.Релігія і церква, король і єпископ Вальдеспіно, нові технології, гаджети в сучасному світі.

Звідки ми і куди прямуємо? - ключові питання твору. І в чому сенс нашого життя-у що вірити? хто нами керує? ми управляємо гаджетами чи технології керують нами?

Каса Міла, Саграда Фамілія, Музей Ґуґґенхайма - хочу побачити це все на власні очі.

Дуже динамічна історія, від якої важко відірватися, поки не дочитаєш.

Хто ми?
Звідки ми?
Куди ми рухаємось?

Хтось вірить, що нас створив бог, хтось переконаний, ми — наслідок еволюції. Як би там не було, відмотати час назад і подивитись, що ж було насправді, ми не можемо.

У новому романі Ден Браун закручує основну інтригу навколо відкриття відомого футуролога: вчений обіцяє, що воно переверне уявлення людей про світ, змінить все, що людина думає про життя.

Композиція — класична "денбраунівська": професор Ленґдон знову потрапляє в епіцентр загадкових і заплутаних подій, все розвивається швидко, динамічно, в атмосфері певної країни (цього разу — Іспанії). Поруч зі стрімким розвитком сюжету стандартно розвивається гостра філософська тема — протистояння атеїзму та релігії.

Які гарячі теми!

Які "смачні" дискусії можна зустріти на сторінках цієї книги, я люблю, коли ця тематика втілюється в художній прозі ненав'язливо, без претензії на істинність. Читач лише споглядає історію та робить свої висновки.

Я була дуже заінтригована. Таємниче відкриття викликало неабияку цікавість, і те, що в результаті з'ясувалось було трішки не тим, що я очікувала. Стільки пафосу! Стільки підготовки. І всього лиш... "первісний бульйон"🤷
.
Але це наштовхує на роздуми. Я іноді як починаю думати про те, звідки ми взялись, аж підвисаю: чи випадково ми з'явились? Чи стоїть за цим якийсь розум? Чи маємо ми майбутнє?

Голова просто йде обертом.
А після цієї книги — ще більше.
Дену Брауну вдається і сюжет закрутити, і вписати якийсь історичний атмосферний аспект, і розворушити мізки , котрі розчиняються в детективі, але разом з тим — вмикають аналіз певної проблеми, який триває і після завершення книги.

Я тільки одне не зрозуміла: чому "Джерело", а не "Походження?"🤨