Ефект Розі

Ці книги так довго чекали на мене, але краще було їх взагалі не купляти. Задумка наче і непогана, і 1 частина навіть нормальна, але від 2 мене просто бомбило від кожного слова, тому звичайно радити їх я не буду, але гарні відгуки я теж бачила, тому кожному своє.

Дон доволі цікавий персонаж, він має проблеми з почуттями і емоціями, через це страждає у спілкуванні і взаємодії з людьми. Дуже нагадує Шелдона, має проблеми, але все одно і має друзів і особисте життя. Розі мені не сподобалась, окрім того що вона найгарніша жінка на землі для Дона, як жіночий персонаж вона і її поведінка були мені огидні. Було багато моментів, а точніше усі, де вона мене дратувала.

Або я вип'ю алкоголь, або закурю цигарку, обирай! Це фраза вагітної жінки своєму чоловікові. Серйозно? На цьому моменті вони і так допекли мене своїм алкоголем, а це було просто останньою крапкою. Вина, коктейлі, віскі, пиво і тд. Як тут ще не було присвячених віршів алкоголю. А скільки разів Розі за вагітність пила, я і не рахувала, не для моїх то нервів. Немає безпечної дози алкоголя для здорової людини, а це вагітна жінка! Отак хтось начитається, а потім буде випивати вірячи якимось данним, які були там наведені.

Проблеми навалювались на Дона сніжним комом, а його спроби їх вирішити були жахливими і робили все тільки гірше. Головні герої просто не вміють розмовляти один з одним, усе скривають, брешуть і ведуть себе дуже негарно. Не знаю яка волосинка тримає їх разом, але вона точно супер міцна. Є ще 3 частина "The Rosie Result", але в нас вона не перекладена, і це добре. Далі цю несуразну історію читати не варто.

Якщо перша книга викликала у мене сміх та намагалася сприяти винокуштуванню (якого, на щастя, не було), то друга такою веселою не здалася. Може, через настрій? Бо інколи здавалося, що нормальних людей просто обмаль.

Отже, Дон і Розі переїхали до Америки, де працюють та навчаються у Колумбійському університеті. І сталася незапланована вагітність. То Розі видала цю інформацію без підготовки, а потім дивувалася реакції чоловіка. Ми ж пам'ятаємо, що його мозок працює за правилами, потрібен час, щоб усе розкласти по мозковим поличкам.

А що він робить потім? Правильно, вчиться бути батьком. Тому йде на дитячий майданчик поспостерігати за дітьми. Але ж 40-річний самотній чоловік біля дітей. Америка. Ви ж легко можете уявити, чим усе закінчилося.

А тут ще емоційна психологиня, яка безапеляційно заявляє, що батьком йому ставати не можна. І є ще дружина, що надумала собі проблему і сама у неї повірила. Катастрофа! Добре, що є друзі.

"- Перед тим, як щось зробиш, подумай ось над чим: що тобі важливіше - якість однієї страви чи якість ваших з Розі стосунків. Якщо вибереш друге, на тебе чекає одна з найкращих страв у твоєму житті, і тобі її готувати не випаде."

Отже, купа містифікацій, обману, непорозумінь та хаосу. #пані_читає, міркує і рекомендує. Бо треба вивчати проблему, а не плекати її віддзеркалення у собі.

Сподобалась менше ніж перша частина, доволі важко читається.