Червоний, білий та королівський синій

Цей ромком стане відкриттям для кожного!

Знайомлячись з історією кохання сина президентки Америки та британського принца, можна чекати на океани кліше та ріки крінжі. Але не тут і не сьогодні. Оскільки насамперед це історія їхнього становлення в родині, у політиці і в коханні (звичайно). Самопізнання кожного за різних умов.

Один із найулюбленіших тропів серед книголюбів “від ненависті до кохання” присутній та створює вдосталь напруження між головними героями, проте не тягнеться занадто довго. Тож, як не крути, вони закохуються.

Секретність, вагання та суперечки. Жага, відвертості та сміх. Алекс та Генрі вкрадуть ваше серденько так само як і моє, це я знаю точно. Бо настільки відкритої один для одного пари я не зустрічала вже давно. Їхній зріст кожного окремо у своєму колі варто аналізувати та обговорювати, бо це надихає.

Ця історія хоч і виглядає, мов казка, проте дає надію на краще представникам ЛГБТ-спільноти. Вона ніби промінчик, який світить, прокладаючи шлях до майбутнього рівності та порозуміння. Тож нехай кожна історія кохання матиме право на таку яскраву та якісну репрезентацію.

Любов це любов!

4.75🌟 this is gay i am gay and i love it

найперше, що помічаєш при читанні, це нескінчені глави. в середньому я читала одну главу по 40 хвилин і це іноді дуже втомлювало. але при цьому за самі глави відбувається досить багато подій і мені майже ніколи не було нудно.
розповідь йде від лиця Алекса і через це сам настрій у книжки такий піднесений.
перша половина ну просто неймовірна, я закохана у персонажів, у їхні взаємодії і стосунки між собою. Джун і Нора мої фавочки манюні😭😭🤏
але після ~300 ст., коли фокус відходить від роману Алекса та Генрі і більше переходить на сюжетну частину, якась дрібничка наче губиться і зникає ось ця зацікавленість. загалом проблеми персонажів не завжди відчуваються реальними, от ніби тільки починає розгортатись якась драма і починаєш на собі відчувати проблему, як все дуже швидко вирішується. можливо, це я очікувала занадто багато страждань чи чогось подібного (від книжки, яка тісно повʼязана з політикою, очікувала розкриття цієї теми більш глибше). відчувається, начебто авторка хоче розкрити проблему, але при цьому не сильно заглиблюватись, щоб книжка залишалась легким романом.
але незважаючи на це, я насолоджувалась кожною секундою читання. ця книжка навіть трохи ввела мене у book slump, бо я декілька днів відходила від історії і не припиняла думати про персонажів.

про самих персонажів, для мене завжди в книжках найголовніше - саме вони. їхні історії, характери, діалоги, взаємодії між собою, як кожен з них реагує на події. і тут авторка виклалась на більше, ніж максимум. пройшло вже багато часу з того моменту, як я дочитала книгу, але я досі іноді думаю про персонажів і сподіваюсь вони залишаться зі мною на довго.
загальні враження від книжки чудові, не дивлячись на те, що друга половина не настільки неймовірна, як перша.

також хочу сказати пару слів про спешл главу (від лиця Генрі). от вона мені щось взагалі не сподобалась. авторка вирішила за десяток сторінок переповісти нам усе, що сталось з персонажами за наступні 5 років, але при цьому він такий затяжний і нудний. під кінець мені взагалі стало якось сумно, що персонажі підросли і вже навіть той самий Алекс вже не той молодий хлопчина, який готовий піти на будь-яку тусовку, ви тільки скажіть де і коли. тому вона також трохи негативно вплинула на загальне враження від книжки.

«Червоний, білий та королівський синій» - один з найкращих ромкомів, які я читала. Ідеальний баланс опису особистостей, кохання, жартів. Герої стають немов рідні, і наприкінці дуже важко з ними прощатися, що каже про ідеально прописаних героїв, які не мають шаблонних дій і думок.

Стиль написання - 12 балів із 10 можливих.

Тонка напруга, яка зберігається до самого кінця, робить цей роман неймовірно цікавим.

Зовнішній вигляд книжки просто потрапив в серденько: обкладинка, зріз, оформлення розділів, все неймовірно гарно!