«Сорокоуст» — це роман-колаж, складений з пошматованої (чи то через недбальство, чи то зумисне) сторінки атласу пам’яті, й годі відновити її первинну топографію. Тепер ці рвані клаптики потрібно перескласти, примирити між собою в їхній кострубатій невідповідності.
Михайло Ковальський, водночас герой та автор цього колажу, вирішує випробувати себе в подорожах у несвідоме, аби знайти щось, що звільнить від страждань минулого та складе його «Я» заново. Він робить драматичну вправу (étude) за вправою, торуючи шлях у в’язке всіма забуте, сягаючи аж мулкого дна.
Такі маленькі подорожі складаються у дещо велике — цілий процес пропрацювання, самоаналізу. Кожна подорож стає переходом на інший рівень: спочатку спуском, а потім підйомом. І дорогою по підземеллю, норі, горі та піднебессю герою, тобто автору-пілігриму, може зустрітися багато хто: від невинних немовлят, злодіїв і щирих друзів до історичних постатей, святих або міфічних подоб.
Післямова: Галини Глодзь.
