Все те незриме світло (в суперобкладинці)

За цю книгу автор отримав Пулітцерівську премію. Книга дуже сильна. Про війну. Її жахіття та надії. Шкода, що ті люди, що започатковують війни, не читають такі книги. Замість того, щоб допомагати людству, вони повертають нас на ці кола пекла. Знову і знову. І хіба незрозуміло, з якого б боку протистояння ти не перебував, або загинеш, або зазнаєш травми. Інакше просто не буває.

Історія довжиною понад півстоліття. Вона - сліпа французька дівчина, що хоче відчувати світ. Він - бідний німецький сирота, що прагне досягти наукових висот. Натомість вони обидва отримують війну, поламані долі своїх друзів та знайомих, поневіряння, інколи відчай.

Вони зустрілися наприкінці війни, щоб врятувати одне одного. Нехай це не завжди виходить фізично, інколи можна врятувати лише душу.

"Життя — воно там, за заводами, за воротами. Там, десь далеко, люди намагаються розв’язати питання великої ваги. Він уявляє себе високим інженером у білому халаті, що крокує по лабораторії: парують казанки, гримить обладнання, на стінах висять складні схеми. Він несе ліхтар по гвинтових сходах в освітлену зорями обсерваторію й дивиться в окуляр великого телескопа, спрямованого в темряву."

Читалося важко, бо війна не може подобатися. Шкода було усіх: німецького хлопця, що збожеволів через знущання, людей, чиї долі були паламані, а життя відібрані, надії та мрії, що так і залишилися мріями.

Для чого ж читати такі книги, якщо зараз і так неймовірно важко? Щоб не втратити це світло. Світло, що має світити у тобі, незримо освітлюючи шлях надії, шлях до миру.

Початок Другої Світової - всі живуть своїм життям, як починається це пекло…війна. Історія про дівчинку Марі-Лор, яка сліпа від народження та хлопця Вернера, котрий є фанатом німців.

Події відбуваються у французькому містечку Сен-Мало, поступово з ходом воєнних дій змінюючись.
Мене не пройняла ця історія, хоча вона не погана. Мабуть мені своє болить зараз більше, оскільки українські книги на таку тематику залишаються в моїй душі болючим слідом.
Я не побачила там якогось такого добра, про яке пишеться на звороті книги, як на мене книга описувала життя людей з різними поглядами під час війни. Моментами мені було дуже нудно.

Якщо провести паралель між сьогоденням і роками Другої Світової - скажу одне, що різниця в сторіччях, однак не в житті людей під час війни - ми також намагаємось жити, втрат теж багато, зниклих також. Сімʼї розлучені кілометрами, мертві діти, звуки ракет…нічого не змінилося. Однак у темні часи люди завжди намагаються бачити і робити щось добре.