Наскільки книга не подобалась на початку, що хотіла віддати її комусь, і як же сподобалась після останньої сторінки)
Важкий початок та і загалом стиль написання такий, що до самого кінця не все зрозуміло. В частинах з Анною і Омером забагато релігії. В кожній частині присутні філософські роздуми, які бувало підгружали голову. Героїв багатенько в кожній часовій лінії, тому теж важко запам’ятати всіх. Майже до самого кінця незрозуміло, як же всі ці люди через цілі століття можуть бути пов’язані?
Але попри це історії кожного персонажа цікаві. Зі своїми виборами і тягарями, боротьбою та спогадами.
Найбільше сподобалась гілка Констанції. Але це ж і найважча для мене історія, яка залишила з десяток питань.
Книга доволі тривожна. Іноді ще задовго до того, як станеться якийсь триндець, ти вже відчуваєш, що нічого хорошого не вийде, бо тут добре працює нагнітання і загалом класно прописана атмосфера.
Війни, руйнування, нищення природи - ось те, що робить людина в цій книзі. І хочеться кричати від усвідомлення того, що це триває століттями і скоріш за все буде тривати й надалі.
По суті, шкода в цій історії всіх. Хтось зробив помилку на самому початку шляху і шкодував про це все життя. Комусь просто не пощастило опинитись в якомусь експерименті чи у вирі подій, де не ти обираєш, що робити з власним життям. Хтось хоче справедливості, але в спробах її добитись, сам випадково опиняється на стороні зла.
Через стиль написання і перескакування між персонажами та часом краще читати книгу одним махом, бо інакше є ризик впустити нитку розповіді і доведеться перечитувати все заново.
Анонім
«Зозулина земля за хмарами» мене підкорила своїм описом, відгуками на Goodreads та, власне, самим автором, якого ми знаємо за неперевершеною книгою «Все те незриме світло».
Ще з анотації зрозуміло, що буде складний таймлайн, багато героїв, багато локацій — але вже з перших сторінок стає ясно: усе й усі пов’язані з однією книгою.
Сама ця книга — це нібито втрачений рукопис Діогена про загадкову країну. Проте майже в кожному розділі присутня ідея, що ця книга — не стільки про країну, скільки про те, що варто прагнути до своєї мети, не опускати рук, залишатись мрійником, але при цьому зважати на реальність.
Насправді тут багато метафор і філософських роздумів. Книга читається важко через цитовані фрагменти «втраченого рукопису», які відкривають кожен розділ. Вони нібито мають допомогти краще зрозуміти, про що піде мова, але насправді часто відволікають.
Перевага цього роману — у багатогранному погляді на події. Ми складаємо історію поступово, фрагмент за фрагментом, крізь життя різних героїв. Недарма в описі згадується слово калейдоскоп: треба трохи покрутити, щоб з’явилася цілісна картинка.
Мене часом відволікали стрибки в біографіях персонажів — то вперед, то назад. Складно було зрозуміти, про який період ідеться: до зустрічі певних героїв чи вже після. Іноді читаєш сторінку-дві, перш ніж розумієш, де ти в історії. Можливо, у цьому й полягав задум автора. Бо хоча героїв п’ятеро, додається ще й Етон (із рукопису Діогена), і ми щоразу ніби пробігаємо з кожним їхнє життя в різних часових площинах.
Додайте до цього розкриття особистих драм, історичних подій, різні континенти — і отримаєте справді масштабний твір.
Тим не менш, історія — глибока, цікава, з елементами детективу. У деяких моментах відчувається динаміка, в інших — хочеться перечитати, зупинитись і подумати. Саме це я і люблю в творчості цього автора.
Анонім
Одна з найкращих книг, які я читала за останні 2-4 роки. Здається, така невеличка, але кожна сторінка, кожен рядок — це насичена історія до загальної картини. Автор веде тебе до кульмінації і ти відчуваєш, що кожен пазл, що кожен розділ — це маленьке завершене життя, але і частина значно більшого і важливішого. Так багато тут ідей і актуальних тем, хочеться вже перечитати наново, хоча учора тільки завершила.
Ще тут є непередбачувані сюжети, втрати і хоробрість, обережність і відступ.
Анонім
Котолог
