«Зозулина земля за хмарами» мене підкорила своїм описом, відгуками на Goodreads та, власне, самим автором, якого ми знаємо за неперевершеною книгою «Все те незриме світло».
Ще з анотації зрозуміло, що буде складний таймлайн, багато героїв, багато локацій — але вже з перших сторінок стає ясно: усе й усі пов’язані з однією книгою.
Сама ця книга — це нібито втрачений рукопис Діогена про загадкову країну. Проте майже в кожному розділі присутня ідея, що ця книга — не стільки про країну, скільки про те, що варто прагнути до своєї мети, не опускати рук, залишатись мрійником, але при цьому зважати на реальність.
Насправді тут багато метафор і філософських роздумів. Книга читається важко через цитовані фрагменти «втраченого рукопису», які відкривають кожен розділ. Вони нібито мають допомогти краще зрозуміти, про що піде мова, але насправді часто відволікають.
Перевага цього роману — у багатогранному погляді на події. Ми складаємо історію поступово, фрагмент за фрагментом, крізь життя різних героїв. Недарма в описі згадується слово калейдоскоп: треба трохи покрутити, щоб з’явилася цілісна картинка.
Мене часом відволікали стрибки в біографіях персонажів — то вперед, то назад. Складно було зрозуміти, про який період ідеться: до зустрічі певних героїв чи вже після. Іноді читаєш сторінку-дві, перш ніж розумієш, де ти в історії. Можливо, у цьому й полягав задум автора. Бо хоча героїв п’ятеро, додається ще й Етон (із рукопису Діогена), і ми щоразу ніби пробігаємо з кожним їхнє життя в різних часових площинах.
Додайте до цього розкриття особистих драм, історичних подій, різні континенти — і отримаєте справді масштабний твір.
Тим не менш, історія — глибока, цікава, з елементами детективу. У деяких моментах відчувається динаміка, в інших — хочеться перечитати, зупинитись і подумати. Саме це я і люблю в творчості цього автора.
Анонім
Одна з найкращих книг, які я читала за останні 2-4 роки. Здається, така невеличка, але кожна сторінка, кожен рядок — це насичена історія до загальної картини. Автор веде тебе до кульмінації і ти відчуваєш, що кожен пазл, що кожен розділ — це маленьке завершене життя, але і частина значно більшого і важливішого. Так багато тут ідей і актуальних тем, хочеться вже перечитати наново, хоча учора тільки завершила.
Ще тут є непередбачувані сюжети, втрати і хоробрість, обережність і відступ.
Анонім
📌Електрика сама по собі може бути статикою. Але об'єднай її з магнетизмом - і враз дістанеш рух - хвилі. Поля й кола, провідність й індукція. Простір, час, маса. Повітря кишить стількома невидимими речами!©️
Я трошки побоювалася читати цю книгу, адже всі оті премії та лавреати не обіцяють легкого читання, а тут ще й тема війни. На диво, книга написана дуже легко і навіть по сучасному, кліпово. Короткі розділи, мінімум героїв, які рухають сюжет назустріч один одному з шаленою швидкістю. Одна сліпа французька дівчина Марі-Лор. Один німецький хлопець-сирота Вернер. Її світ наповнений звуками і доторками. Він захоплюється квантовою фізикою і радіо. Йому пророкували велике майбутнє. Від неї пропонували відмовитися. По них обох пройшовся каток гітлерівської машини...
Наскільки мені подобався сюжет, настільки ж мене дратував "хороший німець", ніби автор намагався відбілити їхні колективні злочини. Втім, кінець мене справді розчулив. Навіть в умовах війни можна лишатися людиною.
Головною темою книги є невидима війна за допомогою радіохвиль, але також піднімаються питання сліпих людей, вищої раси, викрадення дорогоцінностей та предметів мистецтва, а також окупації України в складі росії та радянські злочини в Берліні. Якщо ще не читали - то раджу!
Анонім
Котолог
