Крамниця на вулиці Роял. Книга 1

📌"В одному я була впевнена: підвалини в нас міцні. Цей будинок і я вміли виживати"

Історія для тих, хто полюбляє привидів, старі будинки, химерних персонажів та нотку романтики.

Що ви очікуєте від такої анотації?)
Щось у дусі "Мисливців на привидів", "Каспера" і "Та, що говорить з привидами" 🤔
От я щось таке й очікувала)

А по факту отримала легку історію про молоду дівчину, яка ототожнюючи себе зі старими будинками, працює над їх збереженням, а не знищенням.

Це мила, місцями кумедна, трохи романтична історія. Але от "мурах по шкірі" і "волосся дибки" від привидів не було, нажаль)

Виявляється, це продовження історії "Будинок на вулиці Тредд". Тут є відсилки до неї. Але вцілому, це мені не заважало зрозуміти що чого.

Якщо чесно, книга нічим особливим не вирізняється. Але легкість викладення чіпляла увагу. В якийсь момент, історія викликала в мене асоціацію з серіалом, який вмикаєш фоном і реагуєш, тільки, коли музика супроводу набирає обертів 🙈

Але не піддаючись жодним законам моєї логіки, я всеодно купила другу частину) ну і ще тому, що фінал першої - відкритий. А останній розділ натякнув на цікавіше продовження 😏

Зразу попереджу: це серія. Зараз перекладені дві книги, планується чотири. Третя вийде в листопаді 2025 року в оригіналі.

Хоча написано так, що можна сміливо поки читати ці дві, не чекаючи виходу всієї серії.

Тепер до книги. Я була в захваті від «Будинку на вулиці Тредд», але ця книга явно слабша. Хоча вони досить схожі: головна героїня разом із подругою реставрують старий будинок, де колись сталося вбивство, і вбивцю не знайшли. Також з’являється чоловік, з яким у неї зав’язується роман, але він причетний до всієї цієї історії. Ну прям як у Тредд.

Але незважаючи на це, читати все одно було цікаво. Хоча мушу визнати: перша половина книги йде важко, бо дуже багато води. Друга половина вже насичена. Якби з книги викинули ±100 сторінок — це б не було дуже помітно.

Мені тут бракувало привидів. У попередній книзі вони відігравали велику роль, а тут у першій половині лише де-не-де згадувалися в розмовах. Лише в другій половині їх стало більше.

Також великий мінус — що головна героїня не має цього дару і не може спілкуватися з духами. Тому більшість часу ми могли тільки здогадуватись, що вони говорять, бо її друг Бо, який міг із ними спілкуватися, не дуже це коментував.

Також головна героїня досить бісяча. Оскільки серію «Будинок на вулиці Тредд» не продовжили видавати, ми втратили великий відрізок часу й не знаємо минулого героїні — відповідно, її вчинки часто незрозумілі. Також її стосунки з Бо було важко зрозуміти. Дуже дратувало її намагання все робити самій і не приймати допомоги, а якщо хтось допомагав — вона ще й звинувачувала.

Та, незважаючи на це все, мені сподобалось. До того ж, кінцівка була дуже інтригуюча.

Якщо ви читали «Будинок на вулиці Тредд» і не розумієте, звідки взялась Нола, то ось: її мама колись мала роман із Джеком, завагітніла, але йому про це не сказала і не говорила Нолі, хто її батько. Коли Нолі було 14 років, її мати помирає й повідомляє, хто тато — і Нола, як сніг на голову, падає Джекові. Але все добре — в них зараз гарна сім’я.