«За кілька останніх десятиліть ми стали свідками стрімкого пришвидшення появи нових знань разом із небаченим доступом до інформації за допомогою цифрових пристроїв, які постійно з нами. Однак хибні судження так само переслідують нас на особистому й суспільному рівні. Ба більше — наша нездатність оцінювати правдивість і надійність інформації в наших незліченних кишенькових Александрійських бібліотеках означає, що ми з великою ймовірністю можемо повірити неправдивій інформації та дійти неправильних висновків на підставі «фактів», які можуть згодовувати нам ті, хто достатньо розуміється на недоліках людського мислення, аби нами маніпулювати.
…Деякі коментатори виборів у США 2016 року, наприклад, доходять висновку, що багато американців ухвалюють рішення спираючись радше на емоції, ніж на розум, і натякають, що здатність громадськості мислити критично або відсутня — або дуже крихка. Та не конче цікавитися політикою, щоб побачити проблеми, пов’язані з браком критичного мислення. Скількох імпульсивних покупок, поганих кар’єрних рішень, безґлуздих сварок із близькими та інших проблем можна було б уникнути, якби ми могли натренувати свій мозок знаходити й оцінювати докази, розташовувати їх у певній структурі для аналізу та засновувати рішення на правилах, які захищають здоровий ґлузд від часів Сократа й Арістотеля?», — Джонатан Габер, зі Вступу.
