🛸А може, світ завжди був трохи божевільним, тільки я цього не помічав?(С).
🛸Як щодо вибухового поєднання космічної фантастики та відмінного англійського гумору? Хіба таке можливо? Ще й як! Хоч це й призвело до того, що автор загруз у боргах та розпачі. До того ж, за його словами, це трилогія, що складається з п'яти частин. Ну, Ви вже зрозуміли, що логіка та непередбачуваність чудово вживатимуться в сюжеті.
🛸Одного ранку, у четвер, землянин Артур Дент довідався, що його будинок підлягає знесенню. Рішення про це було прийняте ще півроку тому і вивішене на дошці оголошень, десь на запилюженому горищі якоїсь чиновницької організації. Так склалося, що на цей же день було заплановано знищення планети Земля. Так-так, і рішення було прийнято ще 50 років тому, і вивішене десь на закапелках Галактики. Отже, обидва оскарженню не підлягають!
🛸Від знищення разом із будинком та планетою Артур був врятований другом Фордом Префектом, який зовсім випадково (чи ні?) виявився космотуристом. А для вдалої подорожі що потрібно? Правильно, путівник і рушник! (не питайте, а краще читайте).
На цю парочку чекають:
💥карколомні пригоди автостопом по Галактиці
😱вогони-бульбоїди, що ніби списані з уzzьких
😵💫Двигун Нескінченної Непередбачуваності
😎президент-утікач
🤖робот з депресією
❓️відповідь на найважливіше питання Всесвіту
🐁найрозумніший вид еволюції
🌏планети на замовлення
❗️повна відсутність паніки
🛸Мені траплялася безліч відгуків на гумористичне фентезі Террі Пратчетта і жодного - на серію "Автостопом по Галактиці". Хай пробачать мені пратчеттомани, але гумор Дуґласа Адамса сподобався мені значно більше! А Ви читали чи дивилися фільм? До речі, 4 місце у рейтингу #200книг_bbc.
«Без паніки!» — саме це сказала собі я, коли зрозуміла, що всі мої плани на наступний місяць (а, можливо, й не тільки місяць) зруйнувалися. Терміново треба було прочитати щось аж ніяк не сумне, не трагічне, не драматичне — аби ще й книжками не заганяти себе у безодню депресії.
І тут моя люба подруга дарує мені жовтеньку мініатюрну книжечку з написом «Без паніки!» на обкладинці 💛
Що це буде надзвичайно цікаве читання, я зрозуміла вже з трохи сумбурної, але дуже захопливої передмови автора. У самому ж «Путівнику...» Адамс неймовірно закручує сюжетні перипетії. Пригоди головних героїв, Артура Дента та Форда Префекта, настільки карколомні, що тільки й диву даєшся — як таке взагалі можна було напридумувати?
Беззаперечною родзинкою (навіть не просто родзинкою, а родзинищем) книжки є гумор — а ще іронія та сатира. Гумор тонкий. Інколи не надто тонкий. Гумор, який властивий лише британцям.
«Форд Префект ніяк не міг збагнути, чому люди мають звичку постійно констатувати очевидне. Наприклад, "сьогодні чудовий день!" або ж "як ти підріс!", чи "люба, ти впала в колодязь, як ся маєш?" Щоби якось пояснити цю дивацьку поведінку, Форд навіть вигадав свою теорію. Аби язик не окоцюбів, людям треба постійно його тренувати. Але через кілька місяців глибоких роздумів і уважного спостереження довелось цю теорію відкинути. Її місце зайняла інша теорія, згідно з якою виходило: якщо людська істота не ляпатиме постійно язиком, до роботи може долучитися мозок. Але й від неї довелося відмовитись як від деструктивно-цинічної.»
У цій маленькій книжечці Адамс встигає побіжно й майже непомітно розповісти і про буденність, і про життя, і про Всесвіт, і про купу філософських (і не дуже) речей. Ну й — тссс — спойлер: наші герої таки дізнаються відповідь на Основне Питання про життя, Всесвіт та все інше. Ремарки автора додають історії ще більше шарму й гумору. Хоча куди вже більше? 😉
Загалом — усім, хто ще не читав, дуже раджу нарешті познайомитися з «Путівником»!
Якщо у вас поганий настрій — книжка точно підбадьорить. Маю надію, що мало хто впізнає себе у персонажі робота Марвіна 🤖
А якщо настрій у вас і так хороший — буде ще кращий, гарантую!
А я тим часом планую переглянути екранізацію 2005 року. ✨
Довго вагалась, як написати цей відгук. Він міг би вийти дуууже довгим і навряд чи хтось дочитав би його до кінця. Зате можна було б написати про всі його особливості, підняті питання, доречні зауваження, кумедні ситуації, весь сарказм та іронію, явні і приховані сенси, а також виписати купу влучних цитат. Але мені не хочеться спойлерити сюжет ані на грам, тому відгук буде коротким 🙂.
Я б охарактеризувала книгу як гумористичну пригодницьку наукову фантастику. Це таке собі легеньке ненав'язливе чтиво, що примудряється однак проїхатись по безлічі соціальних, політичних, бюрократичних, філософських і т.д. питань, щедро приправляючи усе це неперевершеним гумором. Чого тільки вартий робот з маніакально-депресивним психозом 🤖!
Якщо існує просто мізерна ймовірність, що трапиться якась екстраординарна подія - знайте, що у книзі вона обов'язково трапиться. Неймовірні співпадіння тут цілком закономірні й абсолютно неуникні. Якщо тільки диво може змінити хід подій - ось і воно! Але якщо зазвичай у книгах чи фільмах в останню мить героям вдається зупинити катастрофу - це точно не про цю історію. Словом, вона ламає всі звичні шаблони й закручує сюжет всупереч усім законам логіки і теорії ймовірностей.
Книга цікава, дуже легко читається, суттєво покращує настрій (посмішка при читанні ні на мить не сходила з обличчя), але при цьому їй вдається бути мега влучною й немов катком проходитися по гострих суспільних питаннях. Без жодних вагань берусь читати продовження.
