Проклін-зона

Один Чорт
Один вантаж із вакциною
Одна Проклін-зона

Чи не замало для того, аби врятувати рештки людства на континенті, де колись вирувало життя?

Чорт Теннер звичайний покидьок. Він грабив, вбивав, гвалтував і в принципі поводив себе, як і вимагає того слава голови банди байкерів на дорогах Америки. Але світ змінився (зрушив з місця, сказав би Стрілок Роланд, але це не його історія, хоча під час читання він постійно буде десь у вас згадуватись в голові, бо я звісно не досліджувала це питання, але нюхом чую, що Желязни у тому числі став один з натхненників батька нашого жахастого Стівена Кінга).

Тож, від колишнього "затишного" світу Чорта залишилися байки, право зброї і хіба що згадки про мегаполіси, величність яких зараз можна визначити за розміром радіоактивної воронки на їх місці: чим більша воронка, тим потужніша бомба була сюди скинута.

Світ перетворився на пустелю, де вирують урагани, повзають, літають, бігають, стрибають химерні потвори із повним набором засобів для того, аби вас зжерти за 3 секунди, із де-не-де розкиданими острівками людства, яке, тим не менш, продовжує натхненно один одного стріляти, палити, гвалтувати і катувати.

Але й кохати, допомогати, захищати і у будь-яку ціну врятувати хоча б когось.

Чорту Теннеру треба лише здійснити неможливе: перетнути Проклін-зону навпростець всю, аби привезти вакцини з Держави Каліфорнія до Бостона. І дійсно, хто ж ще може це зробити, як не той самий покидьок, що наводив жаху на ці дороги у час їх буття саме дорогами, а не уламками цивілізації на попелищі історії?

Надзвичайно динамічна, хоча й досить фаталістична роад-сторі, де героєм виявляється зовсім не герой, де справжнє кохання триватиме поки є пальне у баку, де бунтівний панківський дух перемагає закони фізики, і де надія стає єдиним, у що варто вірити.

Шалено всім раджу, ставлю 5 зірочок з 5, а якщо вам у самому кінці захочеться чомусь передивитися мульт "Балто", то так тому й бути 😏

Чорт Теннер — рідкісний покидьок: яких тільки злочинів він не скоював… Його називають найницішою й найганебнішою людською істотою, яку й людиною важко назвати, хіба що з біологічного погляду. Та є дещо, в чому він особливий: "Єдина твоя чеснота, якщо це так можна назвати, - рефлекси твої трохи швидші, м'язи трохи сильніші, а очі трохи пильніші, ніж у всіх нас, тож можеш узяти кермо і проїхати крізь будь-що, що має крізь себе проїзд." І ці його здібності виявились дуже доречними, коли владі Лос-Анджелеса знадобилось відправити життєво важливий вантаж до Бостона. Теннера звільнили з ув'язнення і пообіцяли пробачити усі гріхи й злочини, якщо він погодиться на цю самовбивчу місію. Чим вона така небезпечна? Цю інформацію читачу дають по крихті, поступово проливаючи світло на те, що трапилось з цим світом.

Це книга-подорож — подорож з південного заходу Америки на північний схід, що залишились чи не останніми значними осередками людства. Простори між ними практично безлюдні - спустошені та змінені до невпізнання. Це так звана Проклін-зона — населена монструозними тварюками та сповнена іншими численними небезпеками, що підстерігають відчайдухів, які насмілюються сюди забратись. Та й решта континенту уже далеко не таке привітне місце, яким було колись: "Це цілком новий світ проти того, який він був років сто тому, і він досі швидко змінюється."

Також це своєрідна подорож свідомістю й мораллю персонажів книги, головним чином Теннера: спогадами, думками, мріями, маренням, прагненнями, роздумами й життєвими пріоритетами. На шляху йому зустрічаються і доброзичливі люди, і злочинці й бандити. В кожному пункті мандрівки життя протікає за своїми правилами: хтось намагається вижити, а хтось — нажитись на чумі. Одні готові ризикувати власним життям, щоб рятувати чужі, а інші лише прагнуть отримати вигоду з чужого горя. Проте далеко не всіх персонажів можна назвати однозначно хорошими чи однозначно поганими. Питання моралі тут взагалі далеко не на останньому місці.

А ще ця подорож є калейдоскопом особистісних міні-історій, що разом формують мозаїку постапокаліптичного світу, який описаний надзвичайно барвисто, реалістично й цікаво. Не згадуватиму подробиць у відгуку, не хочу псувати іншим враження від читання. Адже головна тут саме дорога, а не мета чи пункт призначення.

Що ж, це була цікава мандрівка, хоч і коротка — книга легко читається за вечір.