Роджер Желязни

Довго йшла, щоб прочитати: то не було в наявности, то місяць ще не жовтень, то місяць вже не жовтень. Але в цьому році все склалось і я отримала величезне задоволення. Купу відсидок на різних відомих і не дуже персонажів, та і просто максимальна концентрація всього Гелловінського на 160 сторінках.
Планувала читати кожного дня по дню, але від цієї вакханалії з підготовкою до якоїсь гри неможливо відірватись, тож проковтнула за вечір.
Дуже рекомендую

Цього разу пробувала читати те, що зовсім не моє))Таку літературу маю, бо чоловік любить Желязни, Кінга, Лавкрафта. Він бачить в таких текстах більше.
.
Фото для #booksoctober2019
Страшна свічка - єдиний реквізит для Halloween у нашому домі. У нас в цей день зовсім інше свято 😊
.
Часто зараз звучить питання : А ви святкуєте Halloween? Ми - ні. Звісно, антураж - це все яскраве і крикливе. Але кожному своє. Святкувати чи ні - вибір особистий. Головне, щоб це все було щиро, а не тому, що зараз це модно чи "Всі так роблять"😞
.

Найкраща книга для читання в жовтні

Як же я не люблю коли не заходять книги, які так довго радили. Я вже налаштувалася поринути у захопливий світ Амбер, але сталося не так як гадалося
Починалося все круто! Герой отямився у лікарні і не пам'ятає хто він і що сталося. Інтрига зашкалювала і я просто проковтнула 4 глави, а тоді почався ступор. Події несуться з шаленою швидкістю, але описано все так поверхнево та примітивно ніби я читаю стислий переказ роману. І це відчуття "переказу" пройшло зі мною до кінця книги.
Шкода, що цей цикл не потрапив до мене років у 12 - 15, тоді я б стала його щирою шанувальницею. Зараз від фентезі я хочу більш складних та багатогранних сюжетів, текстів та емоцій. Для такої простоти у мене є купа дитячих детективів які потрапили до мене у потрібний час і зараз викликають теплу ностальгію, але, на жаль, тут приємних відчуттів не виникло( Шкода.

Хочу презентувати вам книгу, яку, якщо ви її ще не читали, дуже доречно читати у жовтніі. Книгу, написану від імені собаки Нюха, що має господаря Джека. Так, того самого Джека Різника. Зацікавила?

Отже, жовтень, у одному місці заселяються дивні, можна сказати, люди зі своїми помічниками- тваринами. Бо починається Гра. Одні з цих непересічних істот виступають за зміну світу, а інші - проти, але склад гравців, команд та місце фінальної гри (яка, звичайно, відбудеться на Гелловін) треба ще вирахувати

"Можливо, самого лише просування жовтнем було вже досить, щоби спричинити тривогу. Звісно, стане ще гірше, перш ніж поверне на ліпше - якщо взагалі поверне."

Книга написана у вигляді щоденника, тому можна читати повільно, день у день, є безліч посилань і алюзій на класичні твори жанру горор. Тому я читала повільно, смакуючи, бо зустрічала своїх старих знайомих - Дракулу, Франкенштейна і навіть Великого Детектива. Супер! Але, як я також зрозуміла, знаю не усіх, то ж є ще багато про кого почитати)

Рекомендую поціновувачам нестрашних жахів для занурення в осінню атмосферу. Щиро!

Вперше читала десь 2 роки тому, і відчуття були сумбурні - бо довгий час не могла зрозуміти, що до чого, і піймала себе на тому, що мені банально не вистачає знання готичної літератури, щоб повністю насолодитися книгою. Хоча атмосфера сподобалось вже тоді.

А от цього року я насолодилась книгою у повній мірі - хоч досі не перечитала всю базову готику😅

Дуже незвичайна і дуже геловінська історія про містичне протистояння - але, по суті, не добра зі злом, а зла зі злом😅
Просто одне зло хоче, щоб світ лишався таким, як є, тоді як інше прагне його… знищити? змінити? - ну, тут, власне, досі до кінця не зрозуміло😅
Історія при цьому не страшна, хоч і дуже темна.
І дуже незвичайна - починаючи з оповідача та ключових дійових осіб.

Один розділ - один день жовтня з кульмінацією (і розвʼязкою) на Геловін. Це надає певною динаміки, але такої собі тягучої, готичної динаміки.

Неочікуваних поворотів купа. Тут взагалі важко на щось очікувати, бо все максимально дивне і незвичайне, і буквально кожен крок дивує.

Коротше, я продовжу цю традицію читання «Ночі…» у жовтні.
Спробую наступного разу таки пройтись по розділу на день - але тут не певна, що то мій формат.
І візьму цей рік на більш близьке знайомство з оригінальними творами, на які посилається книга (про це сьогодні буде окремий пост в моєму телеграмі).

Тож рекомендую.

Навіть якщо вже намагались і не дуже зайшло, рекомендую спробувати ще, бо книга не всім відкривається з першої спроби.

Сьогодні на книжкових полицях ми маємо неймовірне різноманіття книг. На будь-який смак. В кожному жанрі.
Включаючи, жанр фантастики.

Проте завжди є початківці, класики жанру. Роджер Желязни - без сумніву є класиком жанру.
Перед вами перша книга його циклу “Хроніки Амбера”.

Всі книги Желязни написані в спокійній, рівномірній динаміці, і ця - не є виключенням.
В першій книзі читач знайомиться із світоутворенням, головними та другорядними героями. Отримує перші гачки інтриг та загадок, натяки на подальший розвиток подій.
Роджер Желязна пише талановито. Можливо, якщо ви звикли до фентезі сучасних авторів, то вам буде мало динаміки та секси, але просто спробуйте прочитати першу книги. Ви точно не пожалкуєте. Бо саме на книгах Желязни багато сучасних авторів зростали.

🍁 Я просто обожнюю читати адвент-книги, а коли дізналася, що й ця написана у формі календаря, то отримала вдвічі більше задоволення. Насправді, розтягнути 160 сторінок аж на 31 день було трохи складнувато, але мені вдалося. Отож, я не просто читала, а фактично проживала історію разом з головними героями.

🍂 Це моє перше знайомство з автором, але частина персонажів виявилися мені знайомими з раніше прочитаних творів. Дехто одразу, декого довелося відгадати, а дехто так і залишився загадкою.

🍁 У день всіх святих, коли він припадає на повню, відбувається дивна гра, яка може змінити не лише життя переможців, а й цілий світ. Події розпочинаються рівно за місяць, 1 жовтня. Читаючи щоденник пса Нюха, ми поступово знайомимося з героями, місцевістю, правилами гри і дізнаємося якісь деталі. Якщо коротко описати цю книгу, то "нічого не зрозуміло, але страшенно цікаво" і так майже до кінця. Я, навіть, записувала, щоб нічого не сплутати.

🍂 Загалом, книга дуже підходить під осінній настрій, передає атмосферу похмурого жовтня і сподобається любителям детективів, містики чи готичних романів.

Бувають книги, які мають лише одну визначну рису - сюжет, яскраві герої, атмосфера.
А буває коли все це можна знайти в одній історії. 
“Ніч у самотньому жовтні” - ідеальна посвіть, без перебільшення. 
Містична і магічна історія. Від першої сторінки не можливо відірватись. Ти повністю занурюєшся у жовтневу погоду, навіть якщо за вікном жаркий липень. Ти обираєш одного чи декількох головних героїв і вболіваєш за них, наче давній і палкий його шанувальник.

Герої не передбачувані, кожен має свою таємницю, яку не легко розгадати.

Проте головну інтригу автор залишає на самий кінець.

Повість не даремно займає перші місця в рейтингах найатмосфернішої книги багато років. Рекомендую до читання від першого дня жовтня.

Перечитала нещодавно втретє (але явно не в останнє).

Не існує в світі більш осіннього тексту. Не існує в світі більш Геловінського тексту.
Не існує в світі другого такого тексту, який хочеться перечитувати щоосені.І щоосені знаходити в ньому щоразу щось нове.

Магічний, містичний, оманливий, простий, але непрОстий одночасно.

Обожнюю.

Книги, на яких зростав, важко оцінювати об'єктивно.

Звісно, що у той час то було найкраще, що читав!

Звісно, що після десятків років і досвіду, і розвитку, ставишся до того світу по-іншому. Вже можна знайти вади, покрутити носом, що у декого дещо реалізовано краще.

Але те, що це були найкращі книги, коли читав їх підлітком, в тебе вже ніхто не відбере!

Дивний роман вийшов, сумбурний якийсь. От ніби дописувалося усе в паніці і з єдиною метою - поскоріше вже то закінчити. Деякі сюжетні лінії повністю закинуто, деякі взагалі не мають сенсу.
Про маску взагалі забули, як тільки виявили хто під нею був. І до чого взагалі воно було?
Єдиний плюс роману - Хаос. Його багато. Його дуже не вистачало у попередніх частинах. І взагалі дивно, що отакі от подробиці зʼявляються тільки у самому кінці циклу. Ніби про те зовсім забули, а потім такі "ой, треба ж про хаос написати".