Роджер Желязни

Знаю, багатьом не подобається кінцівка цієї історії, і об'єктивно вона справді дещо слабка, але мене це зовсім не розчарувало. Мені сподобався задум: свого роду кросовер із різними відомими персонажами, як-от Дракула, Франкенштейн, Джек-Різник, які готуються до загадкової гри, утворюють союзи та змови. Оповідь ведеться від імені собаки, що додає історії загадковості й цікавості. Єдине, чого мені не вистачило — це обсягу. Хотілося б більше деталей, контексту. Гадаю, таку хорошу ідею можна було б перетворити на повноцінний роман, сторінок на 400–500.

Анонім

Книжка "Ніч у самотньому жовтні" насправді дуже розчарувала. Купила, бо задум у автора був реально хороший, але, як говорять, реалізація підвела. 1. Дуже скудні діалоги, по типу: 1.1 — Як воно? — Нормально. — Он як. — Еге ж. (Базовий діалог, який буде повторюватися кожні 5-10 сторінок) 1.2 — Добривечір. — Добривечір. — Багато патрульних. — Так. — Щось трапилося напевне. — Напевне. 1.3 — Він у чаші. — Чаші? — Чаші. Чаші з пентограмою На увесь час прочитання книги у Вас буде відчуття, наче тваринам в цій книзі спеціально обмежили словниковий запас. 2. Розтягування самої "соковинки" сюжету, і що там відбувається — нормальна практика в містичних історіях, але в цій книзі тобі до самого кінця не будуть казати, навіщо герої зривають клапті одежі з людей чи навіщо розкидуються кістками. 3. Не відчуваєш ніяких емоцій до героїв, бо їх усіх зробили однаковими. Однаковий стиль розмови та однакові в усіх характери. Загалом, ставлю 1 зірку за ідею.

Анонім

Це моє перше знайомство з письменником Роджером Желязни. Все, що я знала про книгу - це те, що історія від імені фамільярів популярних монстрів 🧟 Книга написана у вигляді щоденника, який веде один із головних героїв повісті - собака на ім'я Нюх, чиїм господарем виступає відомий на весь світ Джек Різник. Відлік починається з 1-го жовтня та закінчується 31-им числом, саме тому від книги віє прохолодним осіннім вайбом. Початок для читача трохи загадковий, адже для нас занадто багато недомовленостей, у той час, як герої знають, про що йде мова та задають головне питання "Ти в грі?". Що це за гра, які в неї правила - це поки для нас прикрито занавіскою таємниці, ми лише спостерігачі. Мені було цікаво розбиратися, який фамільяр якому монстру належить. Тут ви зустрінете старих знайомих - графа Дракулу, відьму, доктора Франкенштейна тощо. Окрім того, для любителів Лавкрафта тут є майже ціла глава, яка присвячена чисто цьому. Для тих, хто не шарить, буде складно читати та зрозуміти потік думок про древніх богів 🌒 Книга трошки специфічна, рекомендувати всім не стану. Проте тим, хто любить загадкову хеловіновську атмосферу - милості прошу завітати в гості до Нюха!

Анонім