Ця іронічно-саркастична повість-казка – найвідоміший твір класика світової літератури Е.-Т.-А. Гофмана. Вона являє чудернацьку суміш оповідей про фей і чарівників та основоположних ідей романтизму. Письменник висміює суспільство, котре, втративши ціннісні орієнтири, самозакохано творить собі кумира. Жалюгідні спроби насадити реформи указами, догматизм наукової думки, корумпована влада… Вам це нічого не нагадує?
Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер
Опис
Враження читачів
Дуже химерна і гротескна "казка". Це був один із тих творів, які я прочитала в школі "бо треба", і довго не могла зрозуміти своїх вражень від нього.
З одного боку, там є фантастичні елементи, магія, яскраві чудернацькі персонажі. А з іншого - це зовсім не легка казочка, а складний і важкий текст для дитячого сприйняття.
Коли я читала, то не могла повірити, чому всі герої такі сліпі. Мене це буквально бісило, бо вони захоплювались якимось абсолютно бездарним, огидним і неприємним створінням, навіть, коли воно поводилось жахливо, і ніхто нічого не бачив.
Сам Цахес викликав у мене просто огиду. Він був втіленням всього неприємного, штучного, поверхневого, несправедливого. Але можливо саме через це книжка й запам’яталась. Вона чіпляє і виводить з себе))
Насправді Гофман навмисно робить усе настільки гіперболізованим, щоб показати, наскільки часто люди в реальному житті захоплюються чимось удаваним та "глянцем".
Це як стьоб над сучасними "інфлюенсерами", що стали знаменитими просто тому, що стали)). Цахес - це образ успішного самозванця, який користується чужими талантами, отримує аплодисменти, нічого не зробивши.
Але Гофман нагадує: не все те, що блищить - золото. І часто такі "крихітки Цахеси" збирають всю увагу, а справжні таланти лишаються в тіні.
Тож ця історія вчить нас критично мислити, і звертати увагу на суть, зміст, а не тільки зовнішню обгортку.
З одного боку, там є фантастичні елементи, магія, яскраві чудернацькі персонажі. А з іншого - це зовсім не легка казочка, а складний і важкий текст для дитячого сприйняття.
Коли я читала, то не могла повірити, чому всі герої такі сліпі. Мене це буквально бісило, бо вони захоплювались якимось абсолютно бездарним, огидним і неприємним створінням, навіть, коли воно поводилось жахливо, і ніхто нічого не бачив.
Сам Цахес викликав у мене просто огиду. Він був втіленням всього неприємного, штучного, поверхневого, несправедливого. Але можливо саме через це книжка й запам’яталась. Вона чіпляє і виводить з себе))
Насправді Гофман навмисно робить усе настільки гіперболізованим, щоб показати, наскільки часто люди в реальному житті захоплюються чимось удаваним та "глянцем".
Це як стьоб над сучасними "інфлюенсерами", що стали знаменитими просто тому, що стали)). Цахес - це образ успішного самозванця, який користується чужими талантами, отримує аплодисменти, нічого не зробивши.
Але Гофман нагадує: не все те, що блищить - золото. І часто такі "крихітки Цахеси" збирають всю увагу, а справжні таланти лишаються в тіні.
Тож ця історія вчить нас критично мислити, і звертати увагу на суть, зміст, а не тільки зовнішню обгортку.
Цікава, химерна історія, яку я полюбив з університету та після відгуків викладача!
Це класика, яка породила багато послідовників, має фантасмагоричну структуру та сюжет, легку мову та подвійне дно - діти сприймуть її як цікаву й веселу історію, дорослі вже заглиблюється в різні політичні аналогії, сатиру та іронію.
Це історія про Крихітку Цахеса, який не такий як всі, проте бажання має дуже схожі, й зробить усе, щоб їх досягнути.
Це класика, яка породила багато послідовників, має фантасмагоричну структуру та сюжет, легку мову та подвійне дно - діти сприймуть її як цікаву й веселу історію, дорослі вже заглиблюється в різні політичні аналогії, сатиру та іронію.
Це історія про Крихітку Цахеса, який не такий як всі, проте бажання має дуже схожі, й зробить усе, щоб їх досягнути.