• Міжнародний бестселер • Нові проникливі історії від автора «Доки кава не охолоне» Кажуть, у маленькому кафе «Funiculi Funicula» можна переміститися в часі, якщо забажати... І саме це бажання приводить до нього чотирьох різних людей. Закоханий чоловік із фатальним діагнозом вирішує помандрувати в майбутнє, щоб побачити, яким стане життя коханої без нього... чи все ж таки з ним? Старий детектив шукає змогу повернутися в минуле — для нього це єдиний шанс зробити щасливою свою дружину. А син, що не зміг попрощатися з матір’ю на її похороні, ладен віддати будь-що, аби потрапити в той день, коли вона була ще живою. Так само як і друг загиблого чоловіка, чию доньку він виховував як свою. І тепер у день весілля дівчини він прагне повернути час та подарувати їй можливість побачитися з батьком. Та мандрівки в часі можуть зруйнувати життя. Про це мовчки нагадує жінка, яка незмінно присутня в кафе, — колись вона не зуміла повернутися назад...
Доки не розкриється брехня. Солодка кава - гіркі таємниці
Автор
Тосікадзу Кавагуті
Немає в наявності
220 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
220 грн
1
Про книжку
Код товару
107648
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Папір
Мова
Українська
Оригінальна назва
Before the Lies Are Revealed
Кількість сторінок
208
Формат (мм)
210
x 140
x 10
Вага
0.233
ISBN
9786171293199
Опис
Враження читачів
Друга книжка японського автора про маленьке кафе, де кожен, хто забажає може переміститися в часі. Але є декілька обов'язкових правил, яких треба дотримуватися, найголовніше - повернутися в теперішнє, доки кава не охолоне.
Тут є чоловік зі смертельним діагнозом, що хоче побачити свою кохану; старий детектив, дружина якого трагічно загинула багато років тому; друг загиблого чоловіка, донька якого виходить заміж; син, що не зміг бути на похороні в мами - усі вони мандрують в часі. Чи стане легше їм від того? Чи не пожалкують вони про це?
Скажу одразу, перша книжка мені більше сподобалася. Тут забагато повторів - кожному відвідувачу достеменно пояснювали правила по декілька разів. Дуже плуталася в іменах - Кйоко, Казу, Кійоші, Кіміко, Кійокава, Шуїчі, Йогуке... ох, голова обертом.
Проте, незважаючи на деякі мінуси, кожна з чотирьох історій - у саме серце. Тому, хто полюбляє щемкі історії та екзотичні імена, раджу.
Тут є чоловік зі смертельним діагнозом, що хоче побачити свою кохану; старий детектив, дружина якого трагічно загинула багато років тому; друг загиблого чоловіка, донька якого виходить заміж; син, що не зміг бути на похороні в мами - усі вони мандрують в часі. Чи стане легше їм від того? Чи не пожалкують вони про це?
Скажу одразу, перша книжка мені більше сподобалася. Тут забагато повторів - кожному відвідувачу достеменно пояснювали правила по декілька разів. Дуже плуталася в іменах - Кйоко, Казу, Кійоші, Кіміко, Кійокава, Шуїчі, Йогуке... ох, голова обертом.
Проте, незважаючи на деякі мінуси, кожна з чотирьох історій - у саме серце. Тому, хто полюбляє щемкі історії та екзотичні імена, раджу.
Це друга книга про маленьке кафе "Funiculi Funicula" ,в якому можна перемістится у часі в минуле чи майбутнє.Є кілька правил, яких слід дотримуватись. Одне з основних -випити каву,поки вона не охолола.
Смертельно хворий чоловік хоче дізнатися,як живе кохана після його смерті. Чоловік мріє подарувати браслет дружині,яка загинула у свій день народження. Син хоче зустрітися з живою мамою. Чоловік хоче розповісти другові про доньку,яку виховав.
Історії всі якісь дуже сумні. І хоч можна потрапити у бажані моменти,але змінити щось у минулому ,на жаль, неможливо.
Досить цікава книжка .Герої та події тут інші , хоча працівники кафе ті ж. Лише одна дівчина може наливати ту саму каву. Це книжка про вибір,який впливає на інших , хочемо ми того чи ні. З мінусів -правила постійно повторюють та якийсь не дуже чіткий фінал.
Рекомендую між першою та другою частинами брати паузу.
Смертельно хворий чоловік хоче дізнатися,як живе кохана після його смерті. Чоловік мріє подарувати браслет дружині,яка загинула у свій день народження. Син хоче зустрітися з живою мамою. Чоловік хоче розповісти другові про доньку,яку виховав.
Історії всі якісь дуже сумні. І хоч можна потрапити у бажані моменти,але змінити щось у минулому ,на жаль, неможливо.
Досить цікава книжка .Герої та події тут інші , хоча працівники кафе ті ж. Лише одна дівчина може наливати ту саму каву. Це книжка про вибір,який впливає на інших , хочемо ми того чи ні. З мінусів -правила постійно повторюють та якийсь не дуже чіткий фінал.
Рекомендую між першою та другою частинами брати паузу.
Історія з подорожами у часі при смакуванні спеціальної кави у японському кафе триває. І ось чергові чотири відвідувачі хотіли б потрапити у інший час, щоб переговорити, а часто попрощатися, зі своїми близькими. По одній подорожі на сезон: літо, осінь, зима, весна.
Під час читання трьох подорожей я не могла стримати сліз: яке ж це усе-таки складне питання - прийняття смерті. Але як красиво автор про це написав! І не тільки про це.
"У японській також є можливість звуконаслідувальні вирази, щоб передавати звуки та імітувальні вирази для передачі явищ, які не створюють звуки. Чи то звуконаслідувальний "сала-сала" плюскіт річки, чи "буур-буу" пориву вітру, чи то імітувальний звук "шін-шін", яким описують, як тихенько падає сніг, чи "кан-кан", що символізує падіння сонячних променів,- усі ці слова створюють особливий настрій та атмосферу".
Падіння сонячних променів - це апогей мистецтва споглядання.
І взагалі, дуже приємно читати такі книжки, не дивлячись на сльози, пролиті на їхні сторінки. Але ж осінь, мають йти дощі.
Щиро рекомендую.
Під час читання трьох подорожей я не могла стримати сліз: яке ж це усе-таки складне питання - прийняття смерті. Але як красиво автор про це написав! І не тільки про це.
"У японській також є можливість звуконаслідувальні вирази, щоб передавати звуки та імітувальні вирази для передачі явищ, які не створюють звуки. Чи то звуконаслідувальний "сала-сала" плюскіт річки, чи "буур-буу" пориву вітру, чи то імітувальний звук "шін-шін", яким описують, як тихенько падає сніг, чи "кан-кан", що символізує падіння сонячних променів,- усі ці слова створюють особливий настрій та атмосферу".
Падіння сонячних променів - це апогей мистецтва споглядання.
І взагалі, дуже приємно читати такі книжки, не дивлячись на сльози, пролиті на їхні сторінки. Але ж осінь, мають йти дощі.
Щиро рекомендую.