Що за місяць такий нецікавих книг? Я вже однією ногою в нечитуні🫠
По-перше, тут історія про азійців. Я таке не люблю. Імена для мене складні, культура зовсім не моя. Уже перший мінус.
Ідея книги справді сподобалася. Напевно, в кожного є така людина, до якої хотілося б повернутися хоча б на кілька хвилин і щось сказати. Але реалізація - провал.
Було чотири чи п’ять окремих історій. І кожного разу нам знову і знову повторювали правила повернення в минуле. Один раз - зрозуміло. Два - окей. Але по кілька разів в кожній історії 🫠
Самі історії для мене незавершені. Людина повертається, щоб сказати щось важливе, а за той час, який їй дають, вони або мовчать, або кажуть щось дивне.
Мораль у книзі точно є, але вона явно не для нашого менталітету. Можливо, тому я її і не відчула.
Єдина історія, яка зачепила — про маму й доньку. Було сумно.
Для мене книга виявилась примітивною й нецікавою. Вже вкотре переконуюсь: азійська тема- точно не моє. Більше такого читати не буду. Але якщо вам таке заходить - читайте, можливо, ви побачите тут щось більше.
Анонім
Хороші коротенькі історії, які змушують задуматись, чи все вчасно і правильно ми робимо в житті, чи не пошкодуємо ми про щось вже зроблене чи сказане колись.
Для мене це не про подорожі в часі, а все ж про уяву людей, які в своїй голові прокручують альтернативні ситуації в минулому: а що, якби я зробила чи сказала так або так, а що, якби вчасно зупинилась чи навпаки, якби вистачило сміливості на щось, що побоялась зробити.
Якщо дивитись під таким кутом, то правило про те, що теперішнє змінити неможливо, що б ти не робив в минулому, виглядає не таким вже і безглуздим. Бо насправді головне в цих історіях не подорожі в часі, а прийняті рішення після роздумів всередині себе.
З мінусів назвала б незвичний стиль написання. Попри перегляд дорам, аніме чи читання манги я так і не звикла до надмірної ввічливості, вибачень, повторів, а також далеких від розуміння японських традицій) іноді в діалогах, поведінці чи діях героїв хромає логіка, але потім згадуєш, що японці в плані виявлення емоцій чи проговорюванні своїх переживань скупіші за нас, тому все стає на свої місця
Загалом радила б до прочитання тим, у кого важкуватий період в житті, хто шукає чогось світлого чи надії.
Анонім
Я так давно хотіла прочитати ці книги, але отримала не зовсім те на що очікувала. Обидві книги доволі маленькі, а ось кількість повторів на такий розмір дуже велика. Ці постійні правила і наголошення на них мене вже просто в якийсь момент почали неймовірно дратувати. Плюс імена важко було запам'ятати на початку і все одно потім трохи плуталась.
Книги атмосферні. Багато уваги приділяється каві, особливо сорту мокко, яке там варять. Хотіла б її скуштувати і оцінити атмосферу того місця. Але саме з опису кав’ярні мені туди йти не хотілось, хоча прохолода в самий теплий день дуже спокушає.
Герої в цій книзі доволі специфічні, я ні до кого не прикипіла душею. І взагалі вони мене більше дратували, ніж спонукали до переживання. Але самі історії через які персонажі мандрували у минуле чи майбутнє несли багато сенсу і над кожним я задумувалась і черпала для себе якийсь висновок. Тому як милі історії під каву раджу почитати, якщо очікуєте чогось більше, то не варто.
Анонім
