Тосікадзу Кавагуті

Хороші коротенькі історії, які змушують задуматись, чи все вчасно і правильно ми робимо в житті, чи не пошкодуємо ми про щось вже зроблене чи сказане колись.

Для мене це не про подорожі в часі, а все ж про уяву людей, які в своїй голові прокручують альтернативні ситуації в минулому: а що, якби я зробила чи сказала так або так, а що, якби вчасно зупинилась чи навпаки, якби вистачило сміливості на щось, що побоялась зробити.

Якщо дивитись під таким кутом, то правило про те, що теперішнє змінити неможливо, що б ти не робив в минулому, виглядає не таким вже і безглуздим. Бо насправді головне в цих історіях не подорожі в часі, а прийняті рішення після роздумів всередині себе.

З мінусів назвала б незвичний стиль написання. Попри перегляд дорам, аніме чи читання манги я так і не звикла до надмірної ввічливості, вибачень, повторів, а також далеких від розуміння японських традицій) іноді в діалогах, поведінці чи діях героїв хромає логіка, але потім згадуєш, що японці в плані виявлення емоцій чи проговорюванні своїх переживань скупіші за нас, тому все стає на свої місця

Загалом радила б до прочитання тим, у кого важкуватий період в житті, хто шукає чогось світлого чи надії.

Я так давно хотіла прочитати ці книги, але отримала не зовсім те на що очікувала. Обидві книги доволі маленькі, а ось кількість повторів на такий розмір дуже велика. Ці постійні правила і наголошення на них мене вже просто в якийсь момент почали неймовірно дратувати. Плюс імена важко було запам'ятати на початку і все одно потім трохи плуталась.

Книги атмосферні. Багато уваги приділяється каві, особливо сорту мокко, яке там варять. Хотіла б її скуштувати і оцінити атмосферу того місця. Але саме з опису кав’ярні мені туди йти не хотілось, хоча прохолода в самий теплий день дуже спокушає.

Герої в цій книзі доволі специфічні, я ні до кого не прикипіла душею. І взагалі вони мене більше дратували, ніж спонукали до переживання. Але самі історії через які персонажі мандрували у минуле чи майбутнє несли багато сенсу і над кожним я задумувалась і черпала для себе якийсь висновок. Тому як милі історії під каву раджу почитати, якщо очікуєте чогось більше, то не варто.

Спочатку не могла зрозуміти де хто з героїв, ці їх дивні імена збивали з пантелику. Після цієї книги зрозуміла що недивно що я не люблю дорами, навіть в книгах японці мені не сподобались. Задумка книги цікава, місцями було дуже шкода персонажів, які проходили через важкі події - важкі хвороби, втрата близьких, але напевно це не мій жанр, так що Оцінка низька. Книга не дуже сподобалась. Як все буває неоднозначно, опис крутий, а книга не дуже.

Щойно дочитала цю книгу.
Спочатку вона не здалася мені такою цікавою, як би мені хотілося. Але, дочитавши книгу до кінця, мушу визнати, що помилялась. Вона дійсно цікава, а також-емоційна. Рекомендую прочитати тим, хто любить історії про подорожі у часі. Але тримайте носовички напоготові: під час прочитання цієї книги мені на очі наверталися сльози.

Чотири щемкі історії, які торкаються серця.

У невеличкому кафе можна посидіти за філіжанкою кави і, за легендою, вирушити в подорож у часі. Щоб зустрітись із коханим чи отримати листа від чоловіка, який забув вас через підступну хворобу. Чи зустрітися із сестрою, з якою уникала зустрічей багато років... Є багато правил, яких треба дотримуватися, подорожуючи в часі, одне з них - повернутися, доки кава не охолола.

Я ще зовсім не знайома з японською літературою, це перша книга. В анотації пишуть, що фанати "Дружина мандрівника в часі" оцінять. Проте, це кардинально різні історії, єдине, що їх поєднує, це подорожі в часі. Ось саме ця книга дуже філософська. На початку це були сценарії до п'єс. Скажу відверто, коли почала читати, було дуже важко звикнути до імен героїв, і перша історія мене не зачепила,  але наступні три - дуже. Остання - особливо, до сліз.

Друга книжка японського автора про маленьке кафе, де кожен, хто забажає може переміститися в часі. Але є декілька обов'язкових правил, яких треба дотримуватися, найголовніше - повернутися в теперішнє, доки кава не охолоне.

Тут є чоловік зі смертельним діагнозом, що хоче побачити свою кохану; старий детектив, дружина якого трагічно загинула багато років тому; друг загиблого чоловіка, донька якого виходить заміж; син, що не зміг бути на похороні в мами - усі вони мандрують в часі. Чи стане легше їм від того? Чи не пожалкують вони про це?

Скажу одразу, перша книжка мені більше сподобалася. Тут забагато повторів - кожному відвідувачу достеменно пояснювали правила по декілька разів. Дуже плуталася в іменах - Кйоко, Казу, Кійоші, Кіміко, Кійокава, Шуїчі, Йогуке... ох, голова обертом.

Проте, незважаючи на деякі мінуси, кожна з чотирьох історій - у саме серце. Тому, хто полюбляє щемкі історії та екзотичні імена, раджу.

Історія з подорожами у часі при смакуванні спеціальної кави у японському кафе триває. І ось чергові чотири відвідувачі хотіли б потрапити у інший час, щоб переговорити, а часто попрощатися, зі своїми близькими. По одній подорожі на сезон: літо, осінь, зима, весна.

Під час читання трьох подорожей я не могла стримати сліз: яке ж це усе-таки складне питання - прийняття смерті. Але як красиво автор про це написав! І не тільки про це.

"У японській також є можливість звуконаслідувальні вирази, щоб передавати звуки та імітувальні вирази для передачі явищ, які не створюють звуки. Чи то звуконаслідувальний "сала-сала" плюскіт річки, чи "буур-буу" пориву вітру, чи то імітувальний звук "шін-шін", яким описують, як тихенько падає сніг, чи "кан-кан", що символізує падіння сонячних променів,- усі ці слова створюють особливий настрій та атмосферу".

Падіння сонячних променів - це апогей мистецтва споглядання.

І взагалі, дуже приємно читати такі книжки, не дивлячись на сльози, пролиті на їхні сторінки. Але ж осінь, мають йти дощі.

Щиро рекомендую.

У такі ранки дуже важко писати про книги. Але, якщо не писати, значить, вони перемогли. Беззаперечно. А цього допустити не можна. Тому буду писати.

Хтось мені колись сказав, що він не любить каву мокка. Я ж, натомість, люблю. Не те, щоб я її постійно купувала (бо найчастіше купую, що по акції, окрім еспресо), але мене так надихає неперевершений аромат ефіопської кави, його багатошаровість, ця кислинка і солодинка! Тому я точно можу завітати у це японське кафе, де навіть влітку прохолодно, де подають виключно цю каву і дозволяють подорожувати у часі.

"Я лише хочу переконатися". Фуміко хотіла якнайшвидше перевірити ту міську легенду й не бажала гаяти жодної хвилини".

Але, як і будь-яка подорож, вона можлива за кількох умов. Найголовнішим же є те, що ти нічого не зможеш змінити. Нічого, окрім свого сприйняття ситуації. Тому бажаючих не так і багато.

Ви знаєте, ця книга і проста, і складна водночас. Ці чотири історії показують нюансність нашого життя. Життя і смерті, бо і смерть, не дивлячись на видиму скінченність, відроджує або, навіть, і народжує.

Читаю і у кінці читання витираю сльози. Рекомендую. Книга невеличка, як ковток кави, але має відчутний післясмак.

Чи ризикнули б ви повернути в минуле, якщо...у вас було б всього кілька хвилин в минулому, повернення б нічого не змінило в теперішньому, для повернення треба було б виконати кілька правил, не завжди логічних.

- Історія про буденні життя кількох людей.
- Усіх об'єднує одне кафе, куди вони випадково одного разу зайшли...а може й не випадково.
- Нічого не зміниться від кількох змінених слів в минулому, але можливо змінимось ми від розуміння того, що тоді так і не змогли усвідомити.
Дуже добра та щира історія. Я дійсно переживала з героями, відкривала для себе нові знання... Робила здогадки та очікування. Ніби теж була відвідувачем того кафе🥰

Через таку атмосферу я дуже люблю японські книги!

Це друга книга про маленьке кафе "Funiculi Funicula" ,в якому можна перемістится у часі в минуле чи майбутнє.Є кілька правил, яких слід дотримуватись. Одне з основних -випити каву,поки вона не охолола.

Смертельно хворий чоловік хоче дізнатися,як живе кохана після його смерті. Чоловік мріє подарувати браслет дружині,яка загинула у свій день народження. Син хоче зустрітися з живою мамою. Чоловік хоче розповісти другові про доньку,яку виховав.

Історії всі якісь дуже сумні. І хоч можна потрапити у бажані моменти,але змінити щось у минулому ,на жаль, неможливо.

Досить цікава книжка .Герої та події тут інші , хоча працівники кафе ті ж. Лише одна дівчина може наливати ту саму каву. Це книжка про вибір,який впливає на інших , хочемо ми того чи ні. З мінусів -правила постійно повторюють та якийсь не дуже чіткий фінал.
Рекомендую між першою та другою частинами брати паузу.

Дуже багато чула про цю книжку і давно хотіла прочитати.У Токіо є досить цікаве кафе.
Саме в ньому можна повернутися у минуле. Але , звичайно, не все так просто. Адже є кілька умов -минуле змінити не можна, сидіти слід на стільці і повернутися, доки не охолоне кава.

Життя , часом, непередбачуване, і різні люди мають певні причини, щоб повернутися в минуле і сказати щось важливе, переконатись , що вчинили правильно.

Історії чоловіка і жінки, двох сестер та ще кілька.

А цікаво, чи можна побачити майбутнє? Одна з героїнь таки мусить спробувати.

Досить добра і зворушлива історія. Адже кожен може зробити помилку. Іноді так хочеться виправити, але, на жаль, далеко не завжди це можливо.

Дуже японська історія. Із їхнім особливим вайбом відносин із смертю, обов'язком, почуттям провини та родинними зв'язками.

Не все зрозуміла, не все сприйняла.