Змарновані мрії

Мішель Бюссі пише такі книги, з якими і відпочиваєш, і водночас дуже хвилюєшся за героїв. Люблю історії, які розповідаються паралельно. У цій книжці -між подіями 20 років - 1999 і 2019.

Наталі - мама 2 дівчат, бабуся і щаслива дружина Олів'є, а ще - стюардеса, яка має виходити на пенсію у свої 53 роки.

І от останній місяць роботи. Жінці випадають 3 рейси - Монреаль, Лос - Анджелес і Джакарта. Ще й на всіх працюють пілот Жан-Макс і її подруга Фло. Хіба можливі такі співпадіння? Адже дуже рідко трапляється , коли працює той самий склд екіпажу. Рівно 20 років тому все було так само. І в тій поїздці Наталі зустріла кохання свого життя.

Що ж пішло не так? Чому Наталі та Іліан не змогли бути разом? Таємниці довжиною у 20 років, кохання і вірність і що це - збіг обставин чи чиясь гра?

Читалася книжка на одному подиху. Чудовий вибір для відпустки.

Про що? І тут починається найцікавіше, бо сформулювати головну думку твору майже неможливо, бо варіантів безліч, то ж багато що залежить від вашого настрою. Для мене, мабуть, це - ЧОГО лише не може вигадати людина, щоб зіпсувати собі та іншим життя.

Отже, Наталі - 53-річна стюардеса розуміє, що якийсь ляльковод рухає мотузочки, щоб нагадати їй знакові події її життя, що відбулися 20 років тому.

"Монреаль, Лос-Анджелес, Джакарта.
Він перетворює три найпрекрасніші маршрути мого життя на падіння до чорної діри, білої діри, до бездонної прірви.
Запаморочення без слідів, страждання, розставання, дар, порожнеча - незбагненна, нестерпна, що її я мусила зносити протягом усіх цих років."

Але хто ж намагається звести її з розуму? Яку мету переслідує? Не могли ж усі навколо неї змовитися, щоб довести її до божевілля? І чому навколо усе частіше звучить пісня, присвячена саме їй? Пісня, про яку знають лише кілька людей...

Як і у попередніх творах, автор маніпулює подіями, щоб не дозволити нам до самого кінця побачити загальну картину (чи у цьому випадку - почути усю пісню?) Тому, скажу чесно, певні моменти у розгадці злочину я не пропустила, але не могла би зрозуміти, на скільки це важливо і що означає в цілому

У мене є певні питання до якості українського тексту чи маніпулювань автора, але, скажу чесно, ситуація з головними героями зачепила мене за живе. Я, наприклад, не можу визначитися, навіть для себе, як вони мали би вчинити, бо історія дуже непересічна. І це точно - на щастя.

Тому не марнуйте свої мрії, а дозволяйте їм літати вільними ластівками!

"Час - наче річка, вона ніколи не зупиняється, вона завжди тече в одному напрямку. Але кількох краплин, усього кількох краплин, що виринають з минулого, може бути досить для того, щоб змінити життя".

✈️Наталі - стюардеса у Air France. Їй 53 роки. Вона має все для щасливого життя: дім на березі Сени, турботливого чоловіка, дорослих донечок та навіть двійко внуків.

Але кохання, що прийшло до неї двадцять років тому, не дає їй спокою. Дивним чином з нею трапляються неймовірні події, збіги, які змушують пригадувати ще раз заборонену історію, ту, яку вона намагалась забути. Спогади, як хробак, точать її зсередини і не дають насолоджуватись теперішнім життям.

Хтось вперто намагається змусити її заплатити за відверту й страшну брехню майже двадцятирічної давнини.

🛫 Цей твір, як на мене, є любовною історією, драмою. Хоч можна тут прослідкувати нотки детективу та жменьку трилеру.

Спочатку автор вносить в роман трішки містики - чарівний камінь часу, що дає можливість Наталі балансувати на межі минулого та сьогодення. Потім ти розумієш, що це просто загорнута в красиву обгортку зрада, та ще й подружня.

🛬В мене не виникло емпатії до головної героїні. Спочатку Наталі добивається свого, а потім упивається своїм нещасливим коханням. Та й вчинкам усіх головних героїв відверто бракує логіки.

✈️Але все ж історія захоплює.Особливо цікаво опинитися в різних сторонах світу: Монреалі, Лос-Анджелесі, Джакарті, Барселоні.
Бюссі тримає інтригу до кінця, змушуючи читача смакувати лиш крихти з шоколадного печива.

Фінал динамічний, непередбачуваний і зворушливий.

Це історія про вибір, який кожен робить у своєму житті. Та чи вірний? Життя покаже ...