Мішель Бюссі

▫️«В одному містечку жили собі три жінки. Перша була лихою, друга - брехункою, третя - егоїсткою»

Цей сюжет про життя трьох різних жінок: дівчинки, яка може стати геніальною художницею, молодої та гарної вчительки й старенької пані, яка бачить і знає все 👀

Вони мають одну спільну мету, адже мріють виїхати назавжди з міста, де живуть, і, нарешті, стати вільними 🕊️

Це місто - Живерн, яке було улюбленим для Клода Моне, і в ньому стається страшне вбивство. Для жителів це щось неочікуване, бо ж вони звикли до спокою і тиші…

До того ж, повзуть чутки, що нібито вкрали картини великого художника Моне, серед яких є відоме полотно «Водяні лілії» в чорних тонах 🪷

Яким чином повʼязані всі події між собою? Чи зможе, хоч одна з жінок, покинути свою золоту клітку? 🪽

▫️«Хто мріє - злочинець. Чекає на мрійника кара»

Я закрила книжку і сиділа з відкритим ротом. Мене так вразив фінал, що після прочитання, я обдумувала ще весь вечір події цієї історії 😲

Автор так хвацько закрутив все, що хотілось би навіть екранізацію подивитись, дуже незвичайно продуманий сюжет, як на мене 🤫

Зізнаюсь, приблизно 150 перших сторінок і, напевно, 150 останніх були прекрасними ❤️‍🔥

Між ними є певна кількість сторінок, які були нуднуватими. Але це взагалі не вплинуло на мою оцінку 💔

Я вважаю, що ідея і розкриття сюжету просто геніальні 🔥😍

А ще хочу відмітити описи місць та навіть викрадення творів мистецв, як зазначив на початку автор, є реальними, що також підігріває інтерес до історії ✨

Про що? І тут починається найцікавіше, бо сформулювати головну думку твору майже неможливо, бо варіантів безліч, то ж багато що залежить від вашого настрою. Для мене, мабуть, це - ЧОГО лише не може вигадати людина, щоб зіпсувати собі та іншим життя.

Отже, Наталі - 53-річна стюардеса розуміє, що якийсь ляльковод рухає мотузочки, щоб нагадати їй знакові події її життя, що відбулися 20 років тому.

"Монреаль, Лос-Анджелес, Джакарта.
Він перетворює три найпрекрасніші маршрути мого життя на падіння до чорної діри, білої діри, до бездонної прірви.
Запаморочення без слідів, страждання, розставання, дар, порожнеча - незбагненна, нестерпна, що її я мусила зносити протягом усіх цих років."

Але хто ж намагається звести її з розуму? Яку мету переслідує? Не могли ж усі навколо неї змовитися, щоб довести її до божевілля? І чому навколо усе частіше звучить пісня, присвячена саме їй? Пісня, про яку знають лише кілька людей...

Як і у попередніх творах, автор маніпулює подіями, щоб не дозволити нам до самого кінця побачити загальну картину (чи у цьому випадку - почути усю пісню?) Тому, скажу чесно, певні моменти у розгадці злочину я не пропустила, але не могла би зрозуміти, на скільки це важливо і що означає в цілому

У мене є певні питання до якості українського тексту чи маніпулювань автора, але, скажу чесно, ситуація з головними героями зачепила мене за живе. Я, наприклад, не можу визначитися, навіть для себе, як вони мали би вчинити, бо історія дуже непересічна. І це точно - на щастя.

Тому не марнуйте свої мрії, а дозволяйте їм літати вільними ластівками!

Це для мене точно буде одна з кращих книг цього року. Неймовірна!

Я брала до рук просто детектив, а виявилось, що це більше сумна, трагічна історія жінки, кохання, ревнощів, втрачених можливостей, вкраденого життя, несправедливої долі.

Коли ближче до кінця до тебе доходить, в чому суть, то цей момент відчувається, як перший ковток шампанського з його бульбашками. Ніби бутон квітки розпускається в пришвидшеному режимі. Ніби раптово вибухає феєрверк.

Я не дуже тямлю у мистецтві, але тут так смачно розповідають про нього, що я зачаровувалась. З’явилось бажання потрапити на якусь виставку, порозглядати картини.

І так, тут є питання і моменти, через які я перечепилась, подумавши, як поліція не допрацювала, бо ніби ж має бути очевидно, треба було глибше розкопати. Напевно, інспектор тут - найслабше місце, хоча в детективі має бути інакше. Тож цей момент може розчарувати, як і мене десь на середині книги.

Але, трясця, така цікава історія вийшла, що її ці нелогічні моменти все-таки не затьмарили для мене.

Часом все тягнеться повільно, іноді здається, що нуднувато, не всі діалоги зрозумілі. Але після кінцівки я усвідомила, що для мене все було на своїх місцях і навряд щось варто було б змінювати.

"Чорні водяні лілії" — це більше, ніж просто детектив. Це багатогранна історія про людські почуття, мистецтво і те, як минуле впливає на сьогодення. Книга викликає захоплення своєю витонченістю і змушує задуматися над тонкими гранями між любов'ю, помстою і справедливістю.

Рекомендую цей роман усім, хто цінує інтелектуальні детективи з яскраво прописаними персонажами, атмосферністю та несподіваними поворотами сюжету. "Чорні водяні лілії" — це справжня літературна насолода, яка залишає слід у серці.

Перше, що я побачила на полиці книжкового магазину, — лілії. Дуже дивні й таємничі, ніби вони приховували якийсь секрет. Вони манили, і ось уже книга в моїх руках. Я вивчаю її, роздивляюся, вникаю і купую. Купую швидко, не роздумуючи.

Вечір. Я починаю цю подорож у маленьке містечко Живерні. Це некваплива подорож, у якій я, прогулюючись вуличками міста, знайомлюся з його життям, з його пам'ятками (а їх тут удосталь, адже саме тут творив і жив Клод Моне). Автор веде мене не лише пейзажами, а й подіями, що відбуваються в цьому містечку. Загадковими подіями. Три такі різні долі, три жінки. Дивно. Можна було б описувати, що саме трапилося в книзі, які сюжетні повороти змусили мене маніакально перегортати сторінки одну за одною, але я не хочу.
Хочу розповісти одразу про фінал. Розпочавши подорож у світ цієї книги ввечері, я продовжила вранці. Сторінка за сторінкою. Розділ за розділом. Серце почало битися все частіше. Нервово я читала далі й далі. Точка неповернення. Такі очевидні речі, які вислизнули з мого поля зору. Усвідомлення того, що щойно прочитала. Подумки повернення до самого початку розповіді, а може й сповіді. Читаю далі... Розумію всі почуття героїнь, не засуджую, проживаю кожен момент з ними. Останні сторінки книги. Тремтячими руками перегортаю останню сторінку. Сріблясті стрічки... Плачу. Сльози градом котяться з моїх очей. Фінал... Чи, можливо, не фінал, а новий початок...

Чи варто прочитати цю книгу? Однозначне ТАК! Щира рекомендація. Пишу на свіжу. Емоції все ще вирують. Піду заварю чай без цукру, так, як любить Сільвіо Бенавідес...

Найскладніше в написанні відгуку на детектив або трилер - не заспойлерити сюжет) Особливо, коли книга дуже сподобалася, як сталося в мене з "Чорними водяними ліліями" Мішеля Бюссі!

В містечку Живерні, відомому завдяки художнику Клоду Моне, стається вбивство. Вбитий Жером Морваль, відомий офтальмолог та поціновувач мистецтва. За справу береться новопризначений інспектор Лоренс Серенак та його заступник Сільвіо Бенавідес. Спочатку справа здається дуже простою: у Морваля було багато коханок, тож хтось з ображених чоловіків міг його вбити. Особливо, на цю роль підійшов Жак Дюпен, чоловік місцевої вчительки, красуні Стефані Дюпен. Але чим далі поліцейські розслідують, тим більше справа заплутується. Частину оповіді також ведуть Фанетта, дівчинка, яка хоче стати відомою художницею, та стара пані, чаклунка з Млина, яка все знає і натякає, що все не так просто у цій справі.

Крім сюжетної лінії з рослідуванням вбивства, Мішель Бюссі багато сторінок приділяє історії мистецтва та самого Живерні. Як автор зізнається ще на початку, історичне тло цієї історії не є вигаданим. Життя Моне в містечку та його сварки з сусідами через ставок. Чутки про спадкоємців Моне. Легенда про останню картину Моне - ті самі "Чорні водяні лілії". Викрадення картин Моне з музею в Парижі. Усе це додає атмосфери та чудово поєднується з сюжетом!)
Кульмінація мене приголомшила, адже я не очікувала такого потужного фіналу від цієї книги. Це один з найкращих трилерів цього року, який я прочитала!

Одразу скажу: мені сподобалось, хоч я не по детективах,знову ж таки) Та й детективом мені це складно назвати: це драма з нотками детективу та трилера про жінку, яка багато в життя втрачала. Це роман про страшну одержимість коханням.

Тут дуже цікава подача, манера і просто неймовірно описане містечко, де жив Моне: так і віє загадками, пашить історією і має таку специфічну атмосферу, ніби темне середньовічне містечко з відьмами і таємницями)) Хоча все досить прозаїчно і реально, якщо по факту.

Часто, коли читаю детективи, мені нудно страшенно, а тут от дуже затягує і читати цікаво постійно. Автор ще й розділ завершує на моменті цікавому і різко "перескакує" на щось інше. Я досить довго взагалі не розуміла хто є хто насправді. І щоб ви знали: анотація тут така досить завуальована.

Сама ідея, хід розслідувань та навіть дії і вчинки героїв мені більше нагадують а-ля трилерське + мистецька складова та слідчі, які дуже імпонують. Мені це щось на зразок Дафни дю Мор'є: інтелектуально, інтригуюче і захопливо.

У фіналі мені було щемко. Несподівано.
Раджу.

"Час - наче річка, вона ніколи не зупиняється, вона завжди тече в одному напрямку. Але кількох краплин, усього кількох краплин, що виринають з минулого, може бути досить для того, щоб змінити життя".

✈️Наталі - стюардеса у Air France. Їй 53 роки. Вона має все для щасливого життя: дім на березі Сени, турботливого чоловіка, дорослих донечок та навіть двійко внуків.

Але кохання, що прийшло до неї двадцять років тому, не дає їй спокою. Дивним чином з нею трапляються неймовірні події, збіги, які змушують пригадувати ще раз заборонену історію, ту, яку вона намагалась забути. Спогади, як хробак, точать її зсередини і не дають насолоджуватись теперішнім життям.

Хтось вперто намагається змусити її заплатити за відверту й страшну брехню майже двадцятирічної давнини.

🛫 Цей твір, як на мене, є любовною історією, драмою. Хоч можна тут прослідкувати нотки детективу та жменьку трилеру.

Спочатку автор вносить в роман трішки містики - чарівний камінь часу, що дає можливість Наталі балансувати на межі минулого та сьогодення. Потім ти розумієш, що це просто загорнута в красиву обгортку зрада, та ще й подружня.

🛬В мене не виникло емпатії до головної героїні. Спочатку Наталі добивається свого, а потім упивається своїм нещасливим коханням. Та й вчинкам усіх головних героїв відверто бракує логіки.

✈️Але все ж історія захоплює.Особливо цікаво опинитися в різних сторонах світу: Монреалі, Лос-Анджелесі, Джакарті, Барселоні.
Бюссі тримає інтригу до кінця, змушуючи читача смакувати лиш крихти з шоколадного печива.

Фінал динамічний, непередбачуваний і зворушливий.

Це історія про вибір, який кожен робить у своєму житті. Та чи вірний? Життя покаже ...

Одна з улюблених історій! Прочитати цю книгу - це повністю зануритися в атмосферу живопису, це відкрити для себе факти/легенди/міфи про основоположника імпресіонізму Клода Моне, це прогулятися мальовничими вуличками французької провінції Живерні, де митець прожив чи не пів життя, це насолодитися краєвидами його неймовірного саду, який створював власноруч протягом чотирьох десятків років, погостювати в його яскраво розфарбованій домівці...
Але не тільки про це книга.
Це захоплюючий детектив про любов, яка лякає, полонить, та, зрештою, вбиває.
Це про руйнівну пристрасть.
Це про намагання вирватися з одноманітності і буденності.
Це про вірність своєму коханню, незважаючи на жахливі обставини.
Це про трьох, на перший погляд, різних жінок. Різних за віком, проте об'єднаних єдиною метою: поїхати з містечка, вирватися з полону його жахливої таємниці.
Як ви думаєте, кому пощастить утекти?
Протягом всього лише 13 днів вони матимуть можливість отримати інше життя. У кожної з жінок однакові шанси, та чи кожна з них скористається ними.
Жорстокі правила гри...
Дивне бажання...
Ілюзія...

"Завдяки Моне ми не бачимо реальний світ, а відчуваємо його видимість".

"Хто мріє - злочинець. Чекає на мрійника кара".

Історія про життя маленького містечка. Здається, що в тихій сільській глушині взагалі не може відбуватися нічого цікавого, але якщо чогось не видно, це зовсім не означає, що його немає. Ось і виходить, що тиха сільська глухомань, насправді не така вже й тиха, як могла б здатися звичайному туристу. Все починається з одного вбивства і закінчуються іншим.У таємниці замішані три жінки: молода дівчинка художниця, спокуслива сільська шкільна вчителька і стара вдова, яка спостерігає за всім селом з млина біля струмка. Всі троє поділяють один секрет.

"Розслідування вбивства ведеться так само повільно та розмірено, як і життя у Живерні. Не слід очікувати напруги та екшину" - подумала я, прочитавши першу половину 🥱

Але якщо протриматися перші 100 сторінок, то далі неможливо буде відірватися. Постійно намагаєшся пов'язати між собою всі події та підказки автора, зрозуміти, що до чого.

Сюжет захоплює настільки, що після закінчення, я ще кілька днів поверталася думками до цієї історії. Адже коли всі карти розкрито і всі відповіді знайдено - ти намагаєшся осягнути все, що дізналася.

Багато реальних фактів про живопис, Клода Моне та його творчий шлях, це трохи сповільнювало читання.

Не хочу спойлерити, скажу тільки - це історія далеко не про розслідування.

Книга дійсно специфічна, але точно не залишає байдужим.

Давно мене не дивували детективи. Читаєш, читаєш і навіть не підозрюєш, де ж правда, аж доки автор сам не вирішує розкрити її тобі. Майстерно, натхненно, незабутньо.

У Живерні, туристичному містечку, де минули останні роки великого Колода Моне, стався злочин. У струмку (чи краще сказати річечці) знаходять тіло відомого місцевого мешканця. Але історія не про нього. А про трьох представниць жіночої статі - 11-річну надзвичайно талановиту, ледь не геніальну, дівчинку-художницю, чарівну вчительку, що намагається долучити своїх учнів до прекрасного, та стару жінку, яка хотіла би виправити долю. Усі вони прагнуть залишити це містечко, але їх оточили чужа воля, пристрасть і фатум.

"Лише тринадцять днів. Для втечі цього досить. 
Отже, три жінки мешкали в одному містечку. 
Третя була найобдарованішою, друга - найхитрішою, перша - найрішучішою. 
Як ви вважаєте, кому пощастить утекти?"

Утекти з цієї юдолі водяних лілій, що так любив змальовувати Моне. Хоча, не лише він.

Дуже нетривіальна історія, яку можу рекомендувати прочитати, мабуть, усім.

- Що може бути захопливішим, аніж намалювати смерть власної дружини, інспекторе?
- Нічого, крім можливості намалювати власну смерть!

🎨 У французькому містечку Живерні стається вбивство чоловіка. Відомо лише те, що він полював за відомими картинами із серії "Водяні лілії" знаменитого художника Клода Моне, та був небайдужим до жіночої краси.

Три жінки так чи інакше вплутані в цю таємничу історію:

🖌️ талановита одинадцятирічна дівчинка, що мріє стати художницею,
👒 приваблива вчителька місцевої школи з прекрасними фіалковими очима,
🧹а також старша пані, чаклунка, яка живе у млині та все про всіх знає.

Чи вдасться спіймати жорстокого вбивцю, який планує позбутися всіх, хто стоїть на його шляху?

🎨В основі сюжету цього детективного роману лежить життя самого Клода Моне та дуже цікава історія створення відомого циклу картин "Водяні лілії" ( близько 250 полотен), які художник-імпресіоніст написав саме в містечку Живерні. Тут він усамітнився і останні тридцять років зображував на своїх картинах лише латаття.

🎨 Я не належу до великих поціновувачів живопису, як і не надто люблю детективи, але цей роман мене вразив.

🔹Цікаво було дізнатися, що Мішель Бюссі описав місця, які існують насправді: сади Живерні, рожевий будинок Клода Моне і навіть ставок з водяними ліліями;

🔹Правдиві факти про життя і творчість Моне, а також інших художників-імресіоністів: Теодора Робінсона, Ежена Мюрера;

🔹Викрадення знаменитих робіт художника, що згадуються в цьому творі, теж є реальними подіями.

🎨"Водяні лілії" - це "жалобні квіти. Найсумніші з-поміж усіх будь-коли намальованих." Існувала легенда , яка вказувала, що повинно бути полотно і в чорних тонах. Саме історію створення чорних лілій Мішель Бюссі пропонує читачу. І вона неймовірно прекрасна!

Цей роман про розслідування вбивства, де вплетене кохання, таємниці, інтриги, а також драматичні історії людей, мріям яких не судилося здійснитись.

Це твір про руйнівну пристрасть, одержимість коханням, про сум, який огортає душу, коли згадуєш своє змарноване життя, і про надію, яка, як промінчик сонця,здатна зігріти і повернути тобі найдорожче.