Поезії, які містяться у цій збірці, з’явилися у світ тільки в 1991 р., через двадцять років після смерті автора, хоча частина з них була опублікована ще 1968 року в невеличкій антології. Вони походять з рукописного конволюту, віднайденого в робочому бюро Целана у Вищій нормальній школі, й були написані між лютим і травнем 1966 року в Психіатричній університетській клініці св. Анни. Таким чином, хронологічно вони припадають на завершальну фазу роботи над збіркою «Волокнисті сонця», з якою мають багато тематичних паралелей. Два лейтмотиви домінують тут – мотив утрати світла й мотив страждань. За своєю образною системою вони належать до «атональної» лірики Целана.
Die in diesem Band enthaltenen Gedichte sind erst 1991, zwanzig Jahre nach dem Tod des Autors, erschienen, obwohl ein Teil von ihnen bereits 1968 in einer kleinen Anthologie publiziert wurde. Sie stammen aus einem handschriftlichen Konvolut, das sich in Celans Arbeitsbro an der cole Normale Superieur gefunden hatte, und wurden zwischen Februar und Mai 1966 in der Psychiatrischen Universittsklinik St. Anne geschrieben. Somit fallen sie chronologisch in die Endphase der Arbeit an dem Gedichtband Fadensonnen, mit dem sie auch viele thematische berschneidungen haben. Zwei Leitmotive dominieren hier – das Motiv des Lichtverlustes und das Leidmotiv. Ihrem Bildsystem nach gehren sie zu Celans atonalen Dichtung.
Котолог
