Loading...

Утрачений рай

RDT оцінка
9.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
Немає в наявності
600 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
600 грн
1
Про книжку
Код товару
103954
Рік видання
Палітурка
Палітурка
Ілюстрації
Папір
Мова
Українська
Оригінальна назва
Paradise Lost
Перекладач
Олександр Жомнір
Кількість сторінок
360
Формат (мм)
240 x 170
Вага
0.69
ISBN
9786177585144
Опис

Джон Мілтон (1608–1674) – англійський поет, прозаїк та політичний діяч, найвідомішим твором якого є епічна поема «Утрачений рай». В ній оповідається біблійна історія повстання Сатани проти Бога, його поразки і падіння з небес у пекло, після чого він вирішив помститися Богові, призвівши до гріхопадіння Його улюблених творінь – перших людей – і прирікши їх на вигнання із Раю.

Від часу першої публікації 1667 року поема «Утрачений рай» стала вершинним явищем світової поезії та справила величезний вплив на весь подальший розвиток класичної англомовної літератури – включно із Джеймсом Джойсом, чий знаменитий «Улісс» перегукується з «Утраченим раєм» за масштабами та амбіційністю задуму, коли сюжетна історія твору розгортається на тлі загальної історії буття із екскурсами в міфологію, етику, психологію, лірику, музику, архітектуру тощо.

Джон Мілтон присвятив сім років виснажливої праці написанню «Утраченого раю». Перекладач Олександр Жомнір присвятив половину свого життя здійсненню першого українського перекладу цього засадничого твору світового культурного пласта, що вважається одним із найвидатніших літературних творів, написаних англійською мовою.

Враження читачів
RDT оцінка
9.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
Експерт
9
10.10.2023
Здається, Мілтон норм так протролив релігію взагалі і Бога особисто.
Бог тут виглядає такою собі дитинкою, котра одиноко грає зі своїми іграшками - отут я вас створив, а отут ви скуштуєте яблучко, і за це вам буде а-та-та, я вже і кару вам вигадав, і шоб вам сумно у світі не було - майбуття вам покажу. Будете знати ото як правила мої порушувати. Ой вибачте, все ж за моїм планом пішло, гаразд, самі там розберетеся порушили чи тільки трішечки.
Люцифера ж навіть трохи шкода, за що йому всі ті нещастя, ніби нормальний архангел навіть.
Адам та Єва - тупі людиська, здатні тільки хвалу господу возносити і квіточки у саду підтримувати. Хоча що це я, вони ж такими і задумувалися.
Цікаво, чи аукнулося Мілтону у свої часи те, як він усе це інтерпретував, чи все ж таки прокатило?