Пісня дібров

З впевненістю можу стверджувати лише одне ЦЕ НАЙКРАЩЕ УКРАЇНСЬКЕ ФЕНТЕЗІ. Я готова цій трилогії співати хвалебні арії в день і в ночі, це буде моя рекомендація номер один.

Даний твір достойний того щоб ним насолоджувалися по всьому світу.
На жаль, я закінчила своє знайомство з цією історією, і щира заздрю тим, в кого це знайомство ще попереду. Обов'язково повернуся до неї і не один раз.
Третя книга розклала всі по своїх полицях, поклала жирну крапку в кінці (хоч мене ця крапка геть засмутила).

СЮЖЕТ: аж занадто динамічний. Тут буде багато маханини шаблюками, стрільби з пістолів, жорстокості, героїзму, жертовності. Наша любима ватага буде потрапляти з халепи в халепу, тут буде:
-війна на території України (яка мене тригерила сцена, де автор розказує як над Києвом розвивається прапор з "двоголовим "пєтушарою")
-помста за Сірий Орден (тут особлива подяка автору за розповідь про Савку)
-і на кінець змінити весь світ (пісня дібров - це як вишенька на тортику)

СВІТ: саме в цій частині буде дуже багато елементів від фентезі (Потойбіччя розкриється в усій красі) тут і міфічні істоти, безсмертні, магія.
ПЕРСОНАЖІ: мені було жаль від того як автор жорстоко поводився з своїми героями, хоч я і розумію що він логічно закінчував історію кожного(зазвичай за геройство платят зависоку ціну).

Мені сподобалося те, що в цій книзі Павло Дерев'янко розкрив лиходіїв і жіночі персонажі, і це йому вдалося пречудово.