Павло Дерев'янко

Крутецьке зібрання хоррорових та фантастичних творів. Деякі більш моторошні, деякі більш чудернацькі, деякі психологічно-фантастичні.
Звісно, є оповідання менш западаючі у пам'ять, але як збірка — це топ
10\10

Ого…нічого такого не читала раніше!!! Це найпотужніша і жахаючу збірка горорів 🤯

В цій збірці написало свої оповідання багато авторів, деякі твори, що сподобались найбільше хочу виділити🔥

🖌️Павло Деревʼянко «Допоки морок не поглинув його» - неймовірна історія про письменників і як стикаються грані між людяністю та абсолютним злом, про хворобливу жагу визнання.
🖌️Микита Кіляров «Між кошмарами блукав» - оповідання про дитячу жорстокість, помсту, яке наголошує на тому, що інколи ми робимо страшні речі, а отримавши наслідки, не завжди розуміємо за що, або ж запізно стає щось розуміти.
🖌️Андрій Лозінський «Auger” - дуже цікавий горор про молоду компанію і електродрель🔥
🖌️Ната Гриценко «Зоя» - ух і дивний там герой, а ще дивніше його батьківські будні.
🖌️Дімка Ужасний «Юність прекрасна» - цікава містика з інтригуючим сюжетом🫶🏻
🖌️Володимир Мінін «Заборонена зона» - атмосферно та моторошно, закинутий завод і дещо в ньому 🔥

Прочитавши книгу з 15 оповідань, я вперше сиджу і думаю: «Вау! І це український горор! Та це ж можна зробити крутим серіалом!

100000/10 ♥♥♥ Неймовірна книга😍
Це моя персональна "Римська імперія" 💥
❤️ Я у захваті від генія автора, майстер слова. Нагадав мені емоції коли читаєш твори А. Дюма, настільки захопливо написано що історія не відпускає і хочеться дізнатися що буде далі.
І все це на фоні альтернативної історії України, оповите містикою, таємницями і реальною магією. Жодного натяку на шароварщину, тільки насолода від духу і кодексу козаків, їх колориту, їх запалу, дух братерства, честь боронити рідний край і народ! 🇺🇦 Продумані персонажі і сюжет, деталізовано без кліше, оригінально! Ви будете сміятись від живих діалогів, відмічати гострі слова з української душою, зрозумієте переживання і тривоги.
👀 Зануритесь у світ де магія реальна, де відьми мають силу. Де жінки мають права і свободи, і на рівні з чоловіками несуть реальну загрозу ворогу!
Відчуєте вогонь першого кохання!
🔥🔥🔥Читати всім! Для мене абсолютне відкриття! Це справжній скарб сучасної української літератури!

Дуже якісне сучасне українське фентезі. Читається легко, навіть іноді не відірватися. Перша частина здалася більше повільнішою за інші. Сподобався світ характерників та Гетьманської України де вдало поєднуються елементи історії та фентезі.

Збірка "Бабай. Нічний сеанс" - це похмурі, жорстокі та смертоносні історії від українських авторів, що були прочитані в рамках мого особистого осінньо-зимового горор-марафону.

Тут читач знайде і схиблених маніяків-убивць, і різанину бензопилкою, і натяки на лавкрафтіанство, і жахи радянської дійсності, і фольк-горор, а також багацько іншої нечисті на будь-який смак. Без сумніву, всюди все безнадійно та вкрай погано закінчується для героїв.

Виділю п'ять оповідок, які мені сподобалися найбільше (в порядку розташування в книзі).
✅Оксана Ковальчук "Медоїди"
✅Олексій Жупанський "Пацюк"
✅Володимир Кузнєцов "Місто"
✅Євгенія Кужавська "Інтер'єрні ляльки Естер"
✅Євген Товстоног "Табір"

Я рекомендую ці історії для релаксації чи стимуляції — як вам більше подобається.

Це було жахливо! У найкращому сенсі слова.
«Нічний сеанс» - перша прочитана мною збірки короткої горор-прози:
Серед авторів оповідань, що увійшли до неї Павло Дерев’янко, Дімка Ужасний, Макс Кідрук, Олексій Жупанський та інші відомі представники української горор-спільноти, а представлені твори – охоплюють весь спектр жанру: від космічних жахів до історичних.
Більшість оповідань нереально жахаючі. Від них сироти йшли шкірою, а волосся на потилиці ставало дибки.
Найбільше в пам’ять врізалося оповідання Павла Дерев’янка «Допоки морок не поглинув його». Це було моторошно і зовсім не схоже на твори автора, які я читала до того.
Переконана, що для поціновувачів жанру, «Нічний сеанс» буде чудовим поповненням колекції. Але для мене – це невдалий експеримент. Утвердилася на думці, що жахи я не люблю у жодному їх прояві.

Дуже непогано, різноманітні оповідання горор — фантастика(пригоди на Марсі) шумерські міфи, совкові сталінські табори, українські міфи... Хотілося б ще подібних

Довго не могла зібратися з думками, щоб написати цей відгук. Хотілося обмежитися простим "ЦЕ НАДЗВИЧАЙНО!"😍 та наставити знаків оклику скільки дозволить максимальний розмір допису, але це, навряд, передасть всі мої враження від книги. Тож.

На читача чекає альтернативний світ, де у прадавніх лісах 🌳🌲 живуть мавки та лісовики, а на сторожі української державності стоїть загадковий орден козаків –характерників, наділених надзвичайними вміннями. В центрі сюжету ватага молодих воїнів, які ще навіть не уявляють, що за випробування чекають їх попереду.
Вир подій затягує миттєво, а герої закохують у себе беззастережно. Кожен характер яскравий та детально продуманий.

Для мене "Аркан вовків", то любов з першого рядка💛💙!

«Тенета війни» – друга книга «Літопису Сірого ордену». Вона значно більш темна та химерна ніж перша книга, але я так само в захваті від неї!.

Після подій першої частини минуло сім років, головні герої подорослішали, і так само значно більш «дорослі» проблеми чекають на них. Виклад подій відбувається послідовно від кожного з чотирьох характерників. Відчувається, що кожен з них лишився сам на сам з життєвими викликами і далеко не завжди герої перемагають у своїй боротьбі.
Герої вже міцно втрапили в тенета війни і ця війна не лише з зовнішнім ворогом, але й з власними внутрішніми демонами.

Мабуть, найцікавіше було спостерігати за долею брата Варгана, який ще за першою книгою сподобався мені з ватаги характерників найбільше. А ось Щезник виявився найменш цікавим.

Книга має чимало відсилок до сучасної історії України, тому подекуди це справжнє «скло».

Радісно від того, що такі збірки, в яких зібрані українські автори, існують. Однак не всі оповідання припадають до душі: деякі ну дуже сподобались, а на деяких засинала від нудьги.

Ця збірка дійсно підходить під вираз - ні риба ні м'ясо, бо незважаючи на дуже круту обкладинку, круті ілюстрації, багато творів в ній слабкі - особливо Тараторіна.
З іншої сторони, деякі твори дійсно цікаві і круті - Пацюк Жупанського, Медоїди, Доки морок не поглинув - це дійсно цікаві твори, які написані якісно.
Проте, головний мінус збірки - вона наче горрор, але не лякає від слова зовсім.

Більшість оповідань мені сподобалося. Все що можна уявити в жанрі хорор, примари, демони, ритуали, маніяки - все є в цій збірці.