Коли загорівся ліс і, рятуючи життя, птахи вимушені були покинути його, то летіли вони до води й несли відти в своїх маленьких дзьобиках краплі й кидали їх у вогонь. Їм казали: для чого це робите? Пожежу не загасите і самі загинете. Нехай так, але не носити воду і не допомагати гасити вогень ми не можемо, – відповідали ті. У цій книзі – розповідь про одну з тих пташок, яка своїм голосом лікувала всіх зболених і стужених за втраченою Батьківщиною. Тих, хто відлетів журавлиним ключем на чужину і вже не зміг повернутись, і тих, хто залишився вдома… Її ім’я – Квітка Цісик, що вже стала легендою України. Про неї та про її рід ця книжка.