Кельтські сутінки

Вільям Батлер Єйтс (1865–1939) отримав Нобелівську премію з літератури за свою вдохновлену поезію, яка «виражає дух цілої нації». Ця формула справедлива щодо його прози, не випадково ж на порозі незалежності Ірландії назва його есеїстичної збірки «Кельтські сутінки» стала образним означенням усього національного літературного відродження, чільним представником якого був письменник. 

«Жменька мрій», за його скромним визначенням, «Кельтські сутінки» — це екскурсія в край фейрі, істот, що ведуть рід від давніх богів і не належать ні до сили світла, ні до тьми, у країну духів і привидів, а отже — у саме серце Ірландії, де народні вірування сягають туманної прадавнини, де ще зберігся дар візіонерства і де з потойбіччям заведено не ворогувати, а «обмінюватися люб'язностями». Замітки фольклориста, який старанно і захоплено записував оповіді селян,