Парфуми. Історія одного вбивці

Неймовірна історія. Шокуюча і жорстока, вона магічним чином притягує читача, змушує відчути весь спектр відчуттів і запахів, так майстерно описаних автором. Культовий роман, відомий на весь світ, який не залишить байдужим нікого.

Я ніби відчуваю цей жахливий сморід Парижу, його тісних вулиць і брудних людей. Разом з тим вловлюю запах рідкісних парфумів і ароматичних олій з відомого магазинчика Бальдіні. Ось Амур і Психея, вишуканий і коштовний, а ось Неаполітанська ніч, що звела з розуму весь Париж.

Паралельно з цим ми спостерігаємо за історією життя Жана-Батіста Гренуя, людини з унікальним нюхом, але з повною відсутністю власного запаху. Ким він був? Генієм чи жорстоким вбивцею? Людиною, яка не знала любові чи психом, що загубив не одне життя?

Моє знайомство з "Парфумами" (або з "Парфумером") почалось саме з екранізації цього роману. Та я не очікувала про наявність шокуючих розділів з життя Гренуя, які не ввійшли до фільму. Саме вони найбільше розкривають його сутність, допомагають заглянути в запалений розум і зрозуміти причини такої одержимості унікального запаху.

Ця книга може подобатись або лякати, викликати відразу або захоплення, проте про геніальність даного роману не варто й сперечатись.
Безперечно - один з найкращих бестселерів за останній час.

Я не дивилася фільм, і дивитися його не збираюся, але не тому, що мені нецікаво, а тому, що я впевнена, цей твір не можна зафіксувати на плівці.

Тут кожен рядок кишить мільйонами ароматів та запахів! При читанні картинки історії формуються в уяві такі, що мені здається, ніяким фільмом не передати атмосферу цього роману.

Читати його було моторошно, гидко, місцями - бридко і жахливо, але дуже цікаво. Щось у ньому є в цьому романі, що притягує та манить до себе, читати, читати та читати знову.

Ця книга про людей, таких, як ми з вами. На останніх сторінках роману я ніби сама зачарувала якимось запахом Гренуя, перестала бачити в ньому маніяка та вбивцю, а почала засуджувати цих мерзенних людей, якими так легко маніпулювати... У мене склалася дуже двояка думка про цю книгу, з одного боку я бачу холоднокровного вбивцю Гренуя, я зневажаю його і не можу зрозуміти його холоднокров'я, але з іншого боку переді мною постає настільки зіпсоване суспільство, що я б на місці головного героя сама забилася в печеру...

Я під враженням, відчуваю, що сьогодні мої думки знову і знову повертатимуться до цієї книги.

Спочатку я подивилась екранізацію, яка мене травмувала — це було в студентські часи і через років 10 я прочитала книгу.

Книга — не просто роман, а глибоке філософське дослідження людської сутності, природи зла і невідворотності долі. Ця книга занурює читача у темні закутки людської душі, де аромат стає потужним символом пошуку сенсу життя і самоідентифікації.

Головний герой, Жан-Батіст Ґренуй, — це персонаж, що викликає одночасно відразу і захоплення. Він — геній запахів, обдарований надзвичайною здатністю відчувати аромати, які недоступні іншим. Але попри свій винятковий дар, Ґренуй позбавлений власного запаху, що символізує його відчуження від світу, приреченість на самотність і пошук власної ідентичності. Він стає своєрідним антиподом людини, яка шукає любов, але водночас не здатна відчувати жодних емоцій.

Зюскінд використовує аромат як метафору для опису людських пристрастей, бажань і страхів. Кожен запах у книзі стає ключем до розуміння внутрішнього світу персонажів, їхніх мотивацій і глибинних поривів. Через запахи Ґренуй прагне створити ідеальну формулу, що дарує любов, владу і богоподібність. Проте ця його одержимість перетворюється на жорстоку ілюзію, що веде до неминучого краху.

Книга глибоко філософська у своєму аналізі моралі та етики. Жорстокі вчинки Ґренуя — вбивства, які він здійснює задля створення ідеального парфуму — постають перед читачем як крайня форма прагнення до досконалості. Але в цій гонитві за абсолютом він губить свою людяність, а разом з нею і можливість відчути справжню радість і гармонію.

Таку книгу важко рекомендувати....