Loading...

Дванадцять життів Альфреда Гічкока. Історія короля саспенсу

RDT оцінка
10.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
В наявності
359 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
359 грн
1
Про книжку
Код товару
104273
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Оригінальна назва
The Twelve Lives of Alfred Hitchcock: An Anatomy of the Master of Suspense
Перекладач
Олександр Стукало
Кількість сторінок
320
Формат (мм)
220 x 150
Вага
0.357
ISBN
9786177965816
Опис

Біографія культової особистості світового кінематографа, творчість якого наганяє мурахи на ось уже кілька поколінь глядачів. Фільми Гічкока напружені, загадкові і при цьому надзвичайно глибокі. Самого режисера вважають класиком саспенсу, а жанр трилер став його візитною карткою. Та ким насправді була людина, яка створила таку значущу кіноспадщину?

Едвард Вайт досліджує 12 аспектів життя Гічкока, проводячи читача шляхом життя загадкового кінорежисера, починаючи із самого дитинства генія. Автор дає змогу зазирнути за лаштунки його творчості та розкриває нам таємничі сторони його персони.

Теми, які згадуються в книжці Історія короля саспенсу

  • Католицьке дитинство режисера в часи воєнних нальотів у період Першої світової війни та пандемії грипу
  • Зачарованість митця насильством та жорстокістю, які він майстерно та тонко відображав у своїх стрічках
  • Чому видатний режисер був незадоволений своєю зовнішністю
  • Чи був шлюб Гічкока з дружиною платонічним та чи справді він був незайманим (за винятком того єдиного разу, коли він став батьком своєї дочки)
  • Чи залицявся він до актрис і чи просив свого секретаря «еротично розважати» його

Про Едварда Вайта

Едвард Вайт — журналіст, письменник. Вивчав європейську та американську історію в Оксфорді. З 2005 року працює на британському телебаченні. Створював історичні програми для BBC.

Цитати з книжки

Про Гічкокову любов до їжі та авторитет за столом:

«Працювати з Гічем означало їсти з ним, — пояснює Ширлі Маклейн, зірка «Неприємностей з Гаррі». — Я не була тендітною повітряною білявкою, тому йому не хотілось на мене скакати». Натомість режисер запропонував їй пишне частування: «Снідали ми млинцями, яєчнею, фруктами й тостами з джемом. Обідові не вдалося дорівнятись до райських ранкових десертів, а за вечерею довелося трохи попотіти й повчитися їсти в його масштабах: м’ясо, картоплю, закуски, сім страв на переміну й наостанок суфле «Ґранд Марньє». За столом Гічкок почувався вільно й авторитетно: зручна нерухомість тіла сприяла неформальності, дружності й святковості, стіл і стільці захищали від зайвої близькості, довколишній безпечний простір був ідеальним для гри.

Про дружину Гічкока Альму:

Альма була незамінною для Гічкока-чоловіка й Гічкока-режисера, — але в ній однаково лишається чимало загадкового. Чи страждала вона від нереалізованих амбіцій, пожертвувавши кар’єрою, аби ліпше підтримувати свого егоїстичного чоловіка, як Джо — героїня Доріс Дей із фільму «Чоловік, який забагато знав»? Чи проривалася крізь полчища гірких думок про те, що вона, вірна домашня берегиня, не в силах змагатися з чарівливим об’єктом чоловікових розкутих фантазій, — як Ґей зі «Справи Передайна» й Мідж із «Запаморочення»? Є підстави припускати, що відповідь на всі ці питання ствердна, — однак сама Альма свідомо вирішила не лишати про себе інформації, яка не пройшла крізь гічкоківський фільтр.

Про спостережливість режисера:

За свідченнями очевидців, Гічкок не лише жваво цікавився спогляданням і підгляданням, а й був надзвичайно спостережливим та передбачливим. Він часто відбирав акторів і сценаристів на основі інтуїції, зчитуючи їх за двадцять хвилин розмови або на обіді, де вони балакали про що завгодно, але не про фільм. Дехто з колег і партнерів розказував байки про його надприродні здібності. Вочевидь, режисер міг миттю зчитати будь-чиї характер і мотивацію, зразу всіх розкушував і блискавично вловлював брехню. З огляду на його соціальну незграбність у це важкувато повірити, але ті, хто найліпше його знав, наполягають на «надприродному шостому чутті». Навіть дехто з тих, хто ніколи не мав честі з ним зустрітися, були схильні триматись такої думки.

Враження читачів
RDT оцінка
10.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
10
19.04.2024
Чи любите ви видавництво "Лабораторія" так, як люблю його я? Обираючи наступну книгу для читання в даного видавництва я не змогла пройти повз "Дванадцять життів Альфреда Гічкока", яку написав Едвард Вайт. Напевно, останні три місяці я задивлялася на неї в книгарні, тому у мене були доволі високі очікування. І скажу вам, що книга мене зовсім не розчарувала, і навіть вразила✨

Впевнена, що більшість з вас чули про визначного кінорежисера Альфреда Гічкока. Навіть якщо ви не знайомі з його творчістю, тоді 100% знаєте про фільми "Психо", "Птахи" чи "Марні". Для фанатів світу кіно Альфред Гічкок, перш за все, – це король саспенсу та визначний режисер. Але мало хто знає про інші сторони характеру цієї людини.

Книга дуже цікава та пізнавальна. Для себе я зробила невеликий конспект з думками та цитатами великого Гічкока. На жаль, в Instagram не помістилися всі ці думки, тому ви можете прочитати їх у мене в Telegram (посилання в описі профілю).

• Емоційні рушії фільмів Гічкока – тривога, страх, параноя, провина й сором; об'єкти його одвічної цікавості – нагляд, змови, недовіра до влади й сексуальне насильство.

• Дитинство пробуджувало в душі Гічкока сильні й неоднозначні емоції. Саме там коренилися його страх, непевність і часом ізольованість, саме там громадилося все темне й невирішене.

• Він упивався владою, що давала змогу завдавати неприємностей іншим і самому берегтися від насмішок. Вирісши надзвичайно вразливим через почуття інакшості своїх розмірів, форм, рис характеру й поведінки, він боявся, що з нього сміятимуться. Здатність змушувати інших скулюватися й почуватися чужими труїла йому життя. Хай там що лежало в основі такої поведінки, а вона промовисто свідчила про прагнення контрою (тіла, емоцій, репутації) – і страх його втратити.

«Дружина каже, що робота – це і є моє життя. Може, це й правда, бо я змалку планував свою роботу»

«Я уникаю безкраїх фантазій, бо люди мусять мати можливість ототожнитися з персонажами. Зробити фільм – це передусім розповісти історію. Вона може бути неймовірною – але нізащо не банальною»