Едвард Вайт

"Дванадцять життів Альфреда Гічкока. Історія короля саспенсу" Едварда Вайта — це блискуче дослідження одного з найвидатніших режисерів в історії кінематографа. Книга не просто розповідає про творчий шлях Гічкока, а пропонує глибоке й багатогранне занурення у його особистість, фільми й культурний вплив.

Головна особливість цієї книги — структура. Автор не йде шляхом звичайної біографії, а поділяє історію Гічкока на "дванадцять життів", кожне з яких відображає різні аспекти його характеру, кар’єри та спадщини. Такий підхід дозволяє побачити генія режисера під різними кутами: як новатора, митця, маніпулятора, перфекціоніста та навіть загадкової особистості.

Едвард Вайт демонструє вражаючу ерудицію та любов до свого об’єкта дослідження. Він не лише аналізує найвідоміші фільми Гічкока, такі як "Психо", "Запаморочення" чи "Птахи", а й звертає увагу на менш знані роботи, які розкривають його творчий потенціал. Автор досліджує, як Гічкок впливав на розвиток кінематографа, закладаючи основи саспенсу, які використовуються режисерами й донині.

Мова книги елегантна, але водночас доступна. Вайт вміє пояснювати складні кінематографічні концепти так, щоб вони були зрозумілі як кінокритикам, так і звичайним шанувальникам кіно. Він віртуозно поєднує факти, аналіз і розповідь, створюючи текст, який не лише інформує, а й захоплює.

Особливе захоплення викликає те, як автор розглядає особистість Гічкока. Вайт не ідеалізує його, але й не перетворює на антагоніста. Замість цього він показує Гічкока як людину з усіма її протиріччями, страхами та амбіціями. Це надає тексту емоційної глибини й змушує читача задуматися над тим, як геній і людські недоліки можуть співіснувати.

Ця книга також пропонує багато цікавих історій із життя режисера, які дозволяють краще зрозуміти його мотивації та процес створення фільмів. Вона ідеально підходить як для тих, хто давно захоплюється творчістю Гічкока, так і для новачків, які тільки відкривають для себе світ кінематографа.

"Дванадцять життів Альфреда Гічкока" — це не просто біографія, а захоплива подорож у світ однієї з найбільш загадкових і впливових постатей кіноіндустрії. Це книга, яка надихає, навчає й залишає тривалий слід у серці читача. Рекомендую всім, хто цікавиться історією кіно, творчими процесами й геніальними особистостями.

Чи любите ви видавництво "Лабораторія" так, як люблю його я? Обираючи наступну книгу для читання в даного видавництва я не змогла пройти повз "Дванадцять життів Альфреда Гічкока", яку написав Едвард Вайт. Напевно, останні три місяці я задивлялася на неї в книгарні, тому у мене були доволі високі очікування. І скажу вам, що книга мене зовсім не розчарувала, і навіть вразила✨

Впевнена, що більшість з вас чули про визначного кінорежисера Альфреда Гічкока. Навіть якщо ви не знайомі з його творчістю, тоді 100% знаєте про фільми "Психо", "Птахи" чи "Марні". Для фанатів світу кіно Альфред Гічкок, перш за все, – це король саспенсу та визначний режисер. Але мало хто знає про інші сторони характеру цієї людини.

Книга дуже цікава та пізнавальна. Для себе я зробила невеликий конспект з думками та цитатами великого Гічкока. На жаль, в Instagram не помістилися всі ці думки, тому ви можете прочитати їх у мене в Telegram (посилання в описі профілю).

• Емоційні рушії фільмів Гічкока – тривога, страх, параноя, провина й сором; об'єкти його одвічної цікавості – нагляд, змови, недовіра до влади й сексуальне насильство.

• Дитинство пробуджувало в душі Гічкока сильні й неоднозначні емоції. Саме там коренилися його страх, непевність і часом ізольованість, саме там громадилося все темне й невирішене.

• Він упивався владою, що давала змогу завдавати неприємностей іншим і самому берегтися від насмішок. Вирісши надзвичайно вразливим через почуття інакшості своїх розмірів, форм, рис характеру й поведінки, він боявся, що з нього сміятимуться. Здатність змушувати інших скулюватися й почуватися чужими труїла йому життя. Хай там що лежало в основі такої поведінки, а вона промовисто свідчила про прагнення контрою (тіла, емоцій, репутації) – і страх його втратити.

«Дружина каже, що робота – це і є моє життя. Може, це й правда, бо я змалку планував свою роботу»

«Я уникаю безкраїх фантазій, бо люди мусять мати можливість ототожнитися з персонажами. Зробити фільм – це передусім розповісти історію. Вона може бути неймовірною – але нізащо не банальною»