Анатоль Франс — класик французької літератури, удостоєний Нобелівської премії «За блискучі літературні дослідження, позначені витонченістю стилю, глибоко вистражданим гуманізмом та справді ґалльським темпераментом». У своїй творчості, зокрема в романі «Пінґвінський острів», він звертається до вольтерівської традиції — відроджує жанр філософського роману. «Пінґвінський острів» — один із шести романів Анатоля Франса з перекладацької спадщини Валер’яна Підмогильного, опублікований ще 1930 року.
Пінґвінський острів
Автор
Анатоль Франс
В наявності
268 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
268 грн
1
Про книжку
Код товару
103883
Видавництво
Рік видання
Вік
Палітурка
Палітурка
Ілюстрації
Папір
Мова
Українська
Перекладач
Валер'ян Підмогильний
Кількість сторінок
264
Формат (мм)
210
x 130
Вага
0.322
ISBN
9789662355420
Опис
Враження читачів
Дивний роман все ж. Починається доволі жваво і цікаво, і смішно, доречі, теж. Майже сліпий Маель не думаючи охрестив пінґвінів, а бозі з тим розбиратися. Отак і йде оповідь про пінґвінців крізь часи з моменту походження їх, через давні часи, середні віки, відродження, нові часи та зовсім трішки через майбутні.
І хотілось би сказати що і авторська мова змінюється з плином часу, але мені то тільки здалося - так, у описі походження та давніх часах ми маємо таку церковнобіблейську мову, що якось неочікувано навіть; далі вона трохи видозмінюється і стає більш нормальною, чи що. Але це і все, далі нічого.
А насправді може і ні, бо з настанням нових часів настають політичні протистояння, і це вкрай нудно читати, простігосподі. Чи це таки авторська мова теж вкотре змінилася?
На майбутньому автор взагалі вирішив не дуже розгортувати свою уяву, бо ж знаєте, події мають властивість повторюватися.
І хотілось би сказати що і авторська мова змінюється з плином часу, але мені то тільки здалося - так, у описі походження та давніх часах ми маємо таку церковнобіблейську мову, що якось неочікувано навіть; далі вона трохи видозмінюється і стає більш нормальною, чи що. Але це і все, далі нічого.
А насправді може і ні, бо з настанням нових часів настають політичні протистояння, і це вкрай нудно читати, простігосподі. Чи це таки авторська мова теж вкотре змінилася?
На майбутньому автор взагалі вирішив не дуже розгортувати свою уяву, бо ж знаєте, події мають властивість повторюватися.
Твори автора Анатоля Франса з задоволенням читала ще минулого року, в не останню чергу, завдяки шикарним перекладам Валер'яна Підмогильного. Для мене найкращим залишився роман "Повстання ангелів", але і цей був цікавим.
Внаслідок помилки святий Маель випадково охрестив острів з пінгвінами. В результаті, в небесній канцелярії вирішили перетворити цих пінгвінів на людей. Ось саме про цих, нових людей-пінгвінів буде іти мова в цій книзі, від давніх часів до можливого майбутнього. Роман глибоко сатиричний і, через призму пінгвінів, автор знущається над Францією в ті роки, коли він жив. Тому примітки дуже допомогли!
Найбільше сподобався початок з давніх часів, а саме легенда про дракона та святу Орберозу. Ця історія кумедна та повчальна, схожа на стару байку, яку переповідають старші люди своїм дітям чи онукам. Подальші частини про правителів-драконідів теж цікаві, хоча й не завжди складаються між собою.
З Нових часів найбільше звертає на себе увагу історія про вкрадені снопи сіна. В цій частині автор найбільш дошкульно насміхається, натякаючи на відому справу Дрейфуса. Тут і нещасний невинний, і продажні депутати, і сміливі інтелектуали, і хитрі соціалісти, і чванливі священники. Не знаю, чи справді тоді у Франції відбувався такий хаос, як описано в книзі.
Але навіть з деякою гіперболізацією, ця історія продовжує вражати!
Можливе майбутнє для пінгвінів у автора песимістичне і схоже на яскраву антиутопію. Висновок можна зробити лише один: краще пінгвіни залишились пінгвінами!
Внаслідок помилки святий Маель випадково охрестив острів з пінгвінами. В результаті, в небесній канцелярії вирішили перетворити цих пінгвінів на людей. Ось саме про цих, нових людей-пінгвінів буде іти мова в цій книзі, від давніх часів до можливого майбутнього. Роман глибоко сатиричний і, через призму пінгвінів, автор знущається над Францією в ті роки, коли він жив. Тому примітки дуже допомогли!
Найбільше сподобався початок з давніх часів, а саме легенда про дракона та святу Орберозу. Ця історія кумедна та повчальна, схожа на стару байку, яку переповідають старші люди своїм дітям чи онукам. Подальші частини про правителів-драконідів теж цікаві, хоча й не завжди складаються між собою.
З Нових часів найбільше звертає на себе увагу історія про вкрадені снопи сіна. В цій частині автор найбільш дошкульно насміхається, натякаючи на відому справу Дрейфуса. Тут і нещасний невинний, і продажні депутати, і сміливі інтелектуали, і хитрі соціалісти, і чванливі священники. Не знаю, чи справді тоді у Франції відбувався такий хаос, як описано в книзі.
Але навіть з деякою гіперболізацією, ця історія продовжує вражати!
Можливе майбутнє для пінгвінів у автора песимістичне і схоже на яскраву антиутопію. Висновок можна зробити лише один: краще пінгвіни залишились пінгвінами!
Інші книжки автора
Схожі популярні
380 грн
1
Від видавництва
Код товару 103918
400 грн
0 грн
Немає в наявності
400 грн
1
Код товару 103912
400 грн
0 грн
В наявності
400 грн
1
Код товару 103913
400 грн
0 грн
В наявності
400 грн
1
Код товару 103914
400 грн
0 грн
В наявності
400 грн
1
